Чи можна врятувати рештки конюшень Шарі Федак у Берегові?

6/30/2015 Перегляди 1084 Коментарі 0
Історія Берегова багата на цікаві речі, в які нині важко й повірити. Наприклад, чи можна уявити, що сто років тому в нашому місті, тоді значно меншому, ніж зараз, проводилися справжні скачки?
Про цей цікавий епізод кілька років тому розповів в місцевій пресі берегівський краєзнавець Валерій Разгулов. Виявляється, наприкінці XIX - початку ХХ століття в Берегсасі проходили змагання з кінного спорту, причому ці забіги за рівнем авторитетності займали третє місце в Австро-Угорщині, поступаючись лише  будапештським та братиславським! 

Вперше такі змагання були проведені 21 серпня 1898 року, в районі урочища Чизай, між містом і тодішнім присілком Ардо (нині Чопівка). По черзі відбулися забіги породистих коней на чотирьох та п’ятикілометрову дистанції, потім виступили жінки-наїзниці. Як водиться на скачках, тут працював тоталізатор, а переможці змагань отримували дуже солідні премії – до 1000 корон. Втім, за регламентом змагань, ці гроші слід було «спустити» на шикарному банкеті, який влаштовували в ресторані залізничної станції. Під час перших змагань були влаштовані й гонки їздових бричок – тодішніх міських замінників таксі.

Однак вже з програми других змагань (які відбулися 10 вересня 1899) заїзди бричок зняли – організатори вирішили, що це не відповідає аристократичному духові елітної розваги.  На змаганнях, які відбулися 16 серпня 1903 року, трапилася сенсація – переможницею серед жінок-наїзниць стала тодішня мега-зірка імперії, угорська оперна прима Шарі Федак, уродженка нашого міста. (Див. «Історія Шарі Федак із Берегсасу – першої феміністки та «прими» угорської оперети»).   Через три роки, в червні 1906-го, оперна дива повторила свій спортивний успіх.

Берегівський іподром згодом, через наразі невідомі причини, занепав. Відомо, що під час перебування Закарпаття в складі Чехословаччини на ньому кілька разів відбулися змагання за участю наїзників з 10-го гусарського полку, який дислокувався в місті. Ще й досі в районі вулиці Фабричної залишилися матеріальні свідки цьому – кілька непримітних будівель (скоріш, сараїв), де тримали коней, колодязь, з якого поїли тварин.

Однак можна припустити, що ще зберігся значно цікавіший пам’ятник – рештки конюшень, які належали легендарній Шарі Федак. Відомо, що прима настільки любила коней, що мала власну конюшню, де для неї розводили породистих скакунів. Цілком логічно, що знаходилась конюшня десь неподалік місця регулярних змагань. І тоді можна зробити висновок, що монументальні, хоч і доведені до стану напівруїни, рештки будівель по вулиці Верховинський, і є цією конюшнею. Нині їх можна й не примітити – вони знаходяться за парканом давно непрацюючого та виставленого на продаж «Автосервісу».



На подвір’ї, навпроти величезного й порожнього цеху, й знаходиться низка будівель, вимуруваних з каменю, з викладеними цеглою вікнами, всім своїм виглядом абсолютно не схожі на автомайстерні радянської доби, які містилися тут кількадесят років тому. Нині на подвір’ї «Автосервісу» працює невелике виробництво з виготовлення могильних плит. Кілька розпитів людей, які могли б щось знати про минуле цього неординарного будинку, що, будучи зарослим плющем, нагадує стару Англію, дали лише інформацію -  так, колись тут була конюшня.

 
















Звернувшись до історика Валерія Разгулова, я отримав схвальну відповідь – він також вважає, що саме тут і могла бути конюшня Шарі Федак. Якщо наша гіпотеза вірна, то це може дати надію на порятунок будівлі від занепаду. Адже наразі від неї лишилася в кращому випадку половина, дах майже скрізь провалився або провалиться найближчим часом.
 







І тільки муровані стіни ще явно вистоять не одне десятиліття. Якщо не будуть знесені та розібрані на будматеріал! Адже будівля, разом із всім комплексом «Автосервісу», виставлена на продаж, а можливо, вже й продана. Звісно, надати напівруїні якійсь охоронний статус просто не вистачить ані часу, ані грошей (бо на це потрібна експертиза й паперова тяганина). Та й не завжди рятує, на жаль, навіть охоронний статус історичних будівель від бездумних перебудов, а то й руйнації.

Відтак, залишається сподіватись, що новий власник, який придбає колишню конюшню, яка, можливо, належала легенді нашого міста, використає цей факт з користю. Адже його можна «розкрутити» й при правильному підході ще й заробити. А громадськості міста залишається хіба стежити, аби новий господар (якщо такий з’явиться) був вчасно поінформований і не став варваром мимоволі, і не зруйнував те, що має увійти в колекцію видатних пам’яток нашого старовинного міста.
 

Олег Супруненко, для Beregovo.Today
Матеріали по темі:
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число