Попово невелике й Попово Мале

22.06.2015 Перегляди 871 Коментарі 0
Дивно, що село з начебто такою прозаїчною назвою – Попово - в Україні лише одне, на Берегівщині. Точніше, їх два, але в рамках однієї сільради.
А здавалося б, скільки лише в нашому краї Поповичів? До Попівської сільської ради належать три села – власне Попово, Мале Попово та Гетен. До них не часто навідуються туристи, попри те, що як і більшість населених пунктів Закарпаття, ці села з давньою історією і мають чим пишатись. Лежать вони по дорозі за селом Косонь (певен - майбутнім термальним курортом), тож, можна надіятись, що колись і цим селам перепаде щось від омріяного туристичного буму.



Почнемо з головного села Попово, яке хоч і не Мале, але й Великим з очевидних причин не стало. Бо його населення – близько 930 чоловік, плоша трохи більше квадратного кілометра.  Село,  розташоване в 25 км від Берегова, неподалік угорського кордону, через нього проходить потічок Міц, який в суху пору року пересихає. 



Перша згадка про село датується  1261 роком, де воно фігурує під назвою Поп. Назва місця Попі вказує на роль попа, священика, і пов’язане із його проживанням в цій місцевості. Ймовірно, йдеться про католицького священика Ерасмуса  Харашті, бо певний час село було його власністю. За легендами, існував недобудований храм,  з яким пов’язували назву села. В ХІІІ столітті на місцевості створюється два поселення, Чонкаш та Попі. Чонкаш майже повністю обезлюднів в наслідок монгольської навали в 1241-1242 рр. Жителі цього села  утекли до сусіднього поселення Попі, яке було укріплене стінами. Згодом нове поселення стали називати Чонкаш-Попі, пізніше буква «ш» загубилась, так сформувалася  теперішня угорська назва села - Чонкапопі. В XIV столітті  літописи згадують Чонкапопі як квітуче село. В 1646 році сільська громада перейшла в реформатство, в 1661–му  в селі було проведено єпископське засідання. В 1659 році почала діяти церковна школа, яка припинила існування після 1944-го.

В радянський час, а саме в  1972 році, як свідчить табличка на її стіні, «на честь 50-річчя створення СРСР», була збудована сучасна школа,  в якій зусиллями директора, вчителів та учнів кілька років тому влаштовано невеличкий музей побуту, де зібрано непогану колекцію меблів, посуду, книг, одягу та тканин тощо.



До школи треба перейти через вантовий міст (споруда доволі незвична для села) через потічок Міц. Той  тягнеться вздовж Попово наче неглибокий рів, і повністю висихає в бездощову пору.  На подвір’ї перед школою зберігся барельєф на честь радянських воїнів, частково пошкоджений -  від того він набув ознак картин в дусі авангардизму. 



Окрасою села є мурована реформатська церква, збудована в 1795-1800 рр. До того служби  справлялися в дерев’яній церкві, в якій з 1769 року  велася метрична книга. Фінансувати будівництво кам’яного храму згодилась дворянська родина Лоняї. Великий дзвін, встановлений в 1799 році, був конфіскований під час І-ї світової війни, заміну йому знайшли лише в 1992-му. Попівська церква відрізняється від інших храмів Берегівщини незвичним гранчастим шпилем, який в 1907 році під час реставраційних робіт був покритий оловом. Церкву кілька разів ремонтували, востаннє – восени 2012-го.  



Поруч із церквою розташований будинок пастора, побудований в 1920 році. В радянський період в ньому було управління колгоспом. Наразі, після кількох перебудов та ремонтів, будинок вже не є цікавим в архітектурному плані. Натомість, гарним взірцем дерев’яного оздоблення служить будівля, в якій знаходиться дитячий садок, а в минулому жила заможна сільська родина.


Розташоване неподалік село Мале Попово й справді мале – тут мешкає всього зо двісті селян.  Воно засноване в 1456 році в якості хутору (угорською – «таньа»), про що свідчить його нинішня угорська назва «Papitanya». В історії фігурувало під такими іменами, як Мале Попово (1920-1938 рр.),  Гашпаров Двор (Gasparov Dvor) в короткий період між 1944-1945, Сонячне - в радянській час.



Похвалитись якимись пам’ятками  село не може, хіба що невеличкою реформатською церквою,  збудованою в наш час.




Натомість третє село Попівської сільради – Гетен – варте окремої розповіді через свій унікальний дерев’яний храм і не тільки. 

Олег Супруненко,  
для Beregovo.Today
За матеріялами довідника «Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини»

Матеріали по темі:
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: