Про майстра мікромініатюри (термін авторський) Миколу Сядристого багато говорилося кілька десятиліть тому, нині ж ім'я унікального творця дещо призабуте. Читачам Beregovo.Today вочевидь буде цікава інформація про карту Закарпаття, яку в 1960-х художник створив на половинці виноградного зернятка. Історія створення описана автором у невеликій книжеці "Чи важко підкувати блоху?", виданій в Ужгороді (видавництво "Карпати") у далекому 1966-му році:
"Закарпаття - край садів і виноградників. Та й на географічній карті воно чогось нагадує виноградну зернину. Це і наштовхнуло мене на думку зробити мініатюрну карту Закарпаття на склі, а потім вставити її у виноградну зернину. По формі зернини було вирізане скло і на ньому намальовано карту На карті позначено всі районні центри й деякі селища міського типу, а на місці розташування Ужгорода намальовано будинок обласних організацій На фасаді 105 вікон - рівно стільки, скільки є насправді Чітко видно колони і вхід в будинок. Карта є точною копією географічного видання. Над картою з лівого боку намальовано гуцула у національному костюмі з трембітою в руках.
Головна трудність при виконанні цієї роботи полягала не в тому, щоб намалювати карту на склі, а в тому, щоб вставити скло у зернину.
Робилося це так. На смужечку білого скла клався шматочок воску. Скло нагрівалося, доки віск не розтопився повністю, і не вкрив його тонким шаром. Потім з розрізаного навпіл зерна було видалено вміст і одну з половинок покладено на скло зрізаним боком. Вийшов тоненький відбиток, який треба вирізати. Та одне діло обробити його по контуру, а інше - вставити в половинку зернини. Адже вона внутрі має певну увігнуту форму. Отож треба й скло "вигнути". Для цього з воску був зроблений відбиток внутрішньої частини зерна. А потім по цьому відбитку скло оброблялось алмазним різцем. крпаля БФ-2 - і карта в зернині закріплена.
Назви міст та інших населених пунктів, а також кордони на карті наносились алмазними різцями, потім грунтувались березовою сажею. Коли все було готове, карта певний час витримувалась в розчині художнього лаку."
Довідка: Микола Сергійович Сядристий — український майстер мікромініатюри. Майстер спорту СРСР, абсолютний чемпіон України з підводного спорту. Заслужений майстер народної творчості України, Народний художник України (2004). Член Національної спілки журналістів України.
Народився 1 вересня 1937 року у селі Колісниківка Куп'янського району Харківської області в селянській родині. Навчався в Харківському художньому училищі. У 1960 році закінчив Харківський сільськогосподарський інститут імені Василя Васильовича Докучаєва. З 1960 по 1967 рік працював агрономом у Закарпатській обласній контрольно-насіннєвій лабораторії, а з 1967 по 1974 рік — інженером в Інституті синтетичних надтвердих матеріалів Держплану УРСР. У 1978 році став абсолютним чемпіоном України з підводного спорту.
Про свої вміння плавця говорить таке: "В юності я вивчав йогу, затримую дихання у воді упродовж понад 6 хвилин. Це смертельна доза: після цього у пересічної людини відмирає частина мозку."
Досліджує історію тоталітарних режимів: фашизму, комунізму, нацизму. Документально підтверджена виставка про комуністичний терор у двадцятому столітті, яка підготовлена Сядристим на базі зібраних документів, демонструвалася в 20 обласних центрах України, а також в Угорщині та Греції. Є автором усіх архівних текстів на Меморіалі пам'яті жертв голодоморів в Україні.
З 1960-х років займається створенням мікромініатюр. Виготовлені вручну, за допомогою мікроскопа, твори Сядристого демонструвалися на численних виставках у багатьох країнах. Про нюанси роботи розповідає так: "... треба нікуди не виходити з кімнати, а чистота в ній має бути неймовірною: без жодної пилинки. Я сиджу над мікроскопом мокрий, лише в трусах, з іншим мисленням: у моїх рухах не повинно бути сумніву, бо він пробігає по нервовій системі, і рука здригнеться."
Створив мистецькі та технічні мікромініатюри:
- на вишневих і тернових кісточках — портретні барельєфи Тараса Шевченка, Соломії Крушельницької, Данте та інших;
- на зрізах зернят дикої груші і яблуні — акварельні портрети Івана Франка, Василя Симоненка, Мікеланджело, Ернеста Гемінґвея;
- на половині виноградного зернятка, на вставленому склі — карту Закарпаття;
- найменша у світі книга — «Кобзар» Тараса Шевченка розміром 0,6 мм (має 12 сторінок зі склокераміки, зшиті павутинкою, обкладинка — з пелюстки безсмертника);
- найменші в світі шахи (шахівниця з фігурками розміщена на голівці шпильки; показана позиція гри однієї з партій Альохіна і Капабланки), в тому числі — найменшу у світі шахову фігуру: золотий пішак;
- найменший у світі збірний виріб — маленький працюючий золотий замок
- підкована блоха
Найбільш повно його твори представлені в Музеї мікромініатюр Миколи Сядристого на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Політехнічному музеї (Москва, Росія), Музеї мікромініатюр у князівстві Андорра, а також у місті Сентендре (Угорщина)