Зазвичай Beregovo.Today інформує читачів про Берегово та населені пункти колишньої Берегівського району. Але у зв'язку з тим, що нині Берегівський район включає в себе і весь Виноградівський, і частину Іршавського, не буде зайвим давати цікаву інформацію й про ці частини нового регіону.
Сьогодні представляємо маловідомий історичний та архітектурний об'єкт, що розмістився на околоці села Перехрестя (колишній Виноградівський район). Текст про нього днями з'явився на унікальному ресурсі "
Координати Закарпаття", з яким наше видання давно співпрацює.
"Залишки садиби родини Нодь Ідої на території сучасного села Перехрестя, Берегівського району, Закарпатської області. Сім'я була однією з найвідоміших дворянських сімей Угочанського та Марморошського комітатів. Її представники брали активну участь у суспільно-громадському житті комітату. Засновником родини був Мігай Нодь Ідої з додатковим прізвищем Кулчар, яке походить, швидше за все, від роду його заняття, оскільки 14 квітня 1627 року він отримав спеціальну грамоту та призначення на посаду головного брамника Хустського замку. З того часу сімейний стан постійно примножувався.
З моменту вступу радянських військ на територію області сім'я зазнала репресій та переслідувань, хоча й залишила політичну діяльність. У 1945-му році угочанська сімейна гілка прізвища Нодь Ідої повністю перестала існувати. Після смерті Ференца Нодь Ідої та встановлення радянської влади садиба з усіма її прибудовами та чудовою парковою зоною перейшли у розпорядження місцевої влади. Деякий час будинок, та й вся територія занепадали, тому що керівництво не могло визначити, для чого вони придатні. Лише у 50-х роках для об'єкта було знайдено призначення. Тут було засновано дитячий будинок для дітей-сиріт.
Будинок та садиба, в якій жила родина, збереглися й донині. Будинок збудований з елементами еклектичного стилю близько 1890-го року. Архітектура та прилегла територія витримані у стилі заміської садиби для відпочинку. Будинок має високі аркадні вікна, а посередині над фасадом досі збереглась арка. Під усім домом розташовані місткі підвали, де колись зберігалася провізія. У давнину будинок оточували імпозантний сад та парк, у якому росли дуби та ялини. Там, за словами найстарших жителів села, любив відпочивати господар. Пам’ять про той час бережуть тепер лише кілька старезних дерев."
Додамо, що вже кілька років як інтернат в колишній садибі закритий, і наразі в ньому розміщується центр для вимушених переселенців. Подальша доля історичної споруди невизначена.