Дийда – нащадок давнього поселення «Озерного замку»

15.04.2015 Перегляди 1643 Коментарі 0
Село Дийда (населення – трохи більше 2000 чол., площа 2,1 км кв ) знаходиться за 5 кілометрів від Берегово, за 3 км від українсько-угорського кордону.
Не тільки  в районі, але й за його межами відоме насамперед своїм озером, навколо якого не так давно виросло дачне селище (див. "Закарпатське море" у Дийді може зникнути – його поглинають каналізаційні витоки з дач можновладців)



Останнім часом в селі знаходять місце для відпочинку на Закарпатті чимало туристів з України, обираючи житлом орендовані кімнати як в дачному районі, так і власне у селі. 

Історія села дуже древня. Перше поселення було засноване неподалік нинішнього села Дийда понад п’ять  тисяч років тому, на початку так званої мідної ери. Серед боліт з невеличкими озерами на місцевості, нині  відомої як «урочище Товар» знаходився пагорб (угорська назва – Хомпоег), який по суті був острівцем, зручним для створення городища. Для захисту місцевих поселенців від прийдешніх кочових племен на острові було зведене земельно-дерев’яне  укріплення, яким користувались під час небезпеки. Подальше заселення відбувалось в епоху бронзи, 3.400 – 3.600 років назад. Представники «культури Отомань» займались тут сільським господарством та тваринництвом. Третя хвиля заселення місцевості відбулася в ХІ-ХІІІ століттях, достеменно невідомо, чи були новими поселенцями слов’яни або ж угри.  Укріплення згодом ставало міцнішим, що дало привід назвати його «Tovar» - себто, озерний замок, чим і пояснюється назва урочища. Під таким іменем замок вперше згадується в 1240 році. В середні віки городище-фортеця мала вигляд кола діаметром 35-40 метрів, оточеного ровом та валом. Цікаво, що в народі укріплення звалося також «Varszeg», себто «замок-цвях». Інша назва – «Bereg-Deda», тобто «Березький дідо», відображена в сучасному імені села. Доступ до фортеці здійснювався за допомогою двох дерев’яних мостів на палях, вбитих в болотистий грунт, протяжністю близько 400 метрів.  В момент найбільшого розвитку (XIV – XVI ст.) в центрі дерев’яного та земельного укріплень зводиться будівля з каменю, її рештки були знайдені під час розкопок в 1974 р.   Історикам  невідомо, коли саме і з яких причин замок припинив існування. Є дані, що в XVII ст. ще відбувались якісь  будівельні роботи з модернізації укріплень. В 1865 р. контури «Озерного замку» були нанесені на кадастрову карту села (джерело рисунку – газета «Чізай» від 06.12.2002).  
 



В 1881 р. рештки замку досліджував славетний закарпатський історик Тіводар Легоцький,  в наступні роки були проведені додаткові дослідження, зокрема, в 1930 р. – співробітниками Мукачівського музею ім. Т. Легоцького, в період з 1974 по 2005 рр. – розкопки силами дослідників Ужгородського Національного Університету.  В наш час сліди від колишнього укріплення практично зникли, хоча їх ще можна розгледіти за допомогою аерофотозйомки та супутникових знімків, на яких простежуються рештки ровів та валів.
 



На основі  замкового укріплення згодом сформувалося два окремі села. Одне – Берегдийда – вперше згадується в письмових джерелах 1356 р., на той час воно належало угорській короні. Друге має назву Мезевгомок, і є власністю родини Гомокі. Згодом села мали то спільного власника, то різних, зокрема, й відомих графських родин, таких, як Перені та Лоньяї.  Неодноразово в сели Берегдийда проводились комітатські дворянські збори. В 1566 р. села піддалися спустошливому нападу кримських татар. З часом два села розширювались і наближались один до одного. В 1957 р., коли відстань між селами складала 700-800 м, їх було об’єднано в єдине село Дідово, і невдовзі вони повністю злились. 

В ХІХ ст. почались меліоративні роботи з осушення місцевих боліт, які були продовжені чехословацькою, а потім, найбільш інтенсивно, радянською владою. В результаті болота практично повністю осушені, за виключенням незначної, нині заповідної частини. Йдеться про орнітологічний заказник місцевого значення „Товар” (площа  49,9 га)  та гідрологічний заказник місцевого значення „Дідівський Міц” (площа 15,4 га). Обидва утворені рішенням Закарпатської обласної ради в 2002 р.,  з метою охорони ділянки долини річки Дідівський Міц, в якій збереглося єдине в Закарпатті низинне болото доволі значної площі. Болото в значній мірі трансформоване внаслідок проведеної тут меліорації.  Має важливе значення для збереження водно-болотної орнітофауни, тут зустрічаються такі види птахів, як біла, сіра та жовта чаплі, колпиця, крижень, сіра качка, чирок тріскунок, кілька видів куликів тощо, а також низка рідкісних видів рослин. На жаль, на практиці замість розширення заповідної зони з метою збереження природного різноманіття, навіть на цій невеличкій ділянці заповідний режим дотримується доволі умовно…

Серед наявних пам’яток села Дийда визначними є його церкви. Найстарішою є реформатська церква, яка в XV столітті була заснована як католицький костьол, в 1556 р., під час переходу громад села в реформатство, змінила конфесію. В ході довгої історії неодноразово перебудовувалась, зокрема, в XVII ст. до храму була добудована вежа, в 1774 р. проведена капітальна реконструкція. Остаточний вигляд, з елементами романського стилю, храм набув в 1903 році. В 2003 році був відреставрований. В статусі «готичного костелу XV століття» занесена до переліку Пам’яток архітектури місцевого значення.
 


  
Греко-католицька церква збудована в 1878 році, кілька разів була реставрована.
 



Православна громада села збудувала собі нову церкву в традиційному ортодоксальному стилі.
 



В 2013 році в селі освячений  новозбудований римо-католицький костел. Біля костелу облаштували дитячий майданчик.
 



Цікавим є пам’ятник односельчанам, загиблим в Першій світовій війні. Він був поставлений в центрі села в 1923 році, згодом занедбаний, та реконструйований в 2005 році зусиллями Товариства угорської культури Закарпаття.  Такого роду пам’ятників в Закарпатті небагато, а по Україні це взагалі рідкість, адже в радянську епоху сприйняття Першої світової війни було геть знівечене, жертв та героїв тієї трагедії намагалися стерти з людської пам’яті.



Олег Супруненко, для Beregovo.Today За матеріялами довідника «Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини»


Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: