Якою буде доля "Соляного дому" у Вилоку?

9/26/2021 Перегляди 1213 Коментарі 0
Будівля має велике історичне значення і є однією з найстаріших на Закарпатті
Про гарячу дискусію на черговій сесії Берегівської районної ради повідомив сайт Голос Карпат, у матеріялі "Кому дістанеться Будинок солі у Вилоку?"  Варто зацитувати основне зі статті:

"...У зв’язку з різними позиціями у справі, кому належатиме Будинок солі у Вилоку, голова райради Карло Резеш запропонував зняти це питання з тим, аби розглянути його на “круглому столі” за участі всіх зацікавлених осіб, знайти компромісне рішення і лише після цього виносити його на затвердження депутатів. Його опоненти із фракції “Рідне Закарпаття” на чолі з Віталієм Любкою були проти, вимагали розглянути це питання і залишити в силі одне з попередніх рішень Берегівської райради про передачу спірного об’єкту з усіма господарськими спорудами та кошторисною документацією на баланс Вилоцької селищної ради.

“Нинішнє керівництво новоствореної Берегівської районної ради прагне приватизувати Будинок солі, реалізувати його на аукціоні, а отримані кошти внести до районного бюджету,- говорив із трибуни голова фракції. – Ми ж хочеми, аби будівля залишилася у власності Вилоцької громади, тим більше, це - історично-культурна пам’ятка, яка продажу не підлягає.” Депутат наполягав залишити дане питання в порядку денному і винести його на обговорення. Його підтримали голова Вилоцької селищної ради Степан Ковач, його заступник Едмунд Албок, представники громади.

Їм опонував голова фракції “Слуг Народу” Віктор Жупанин. Обидві сторони конфлікту прийняли відповідні Звернення, в яких висловили свої позиції. Більше того, Степан Ковач написав заяву до Закарпатського Господарського суду із проханням відмінити одне з останніх рішень Берегівської районної ради про передачу Вилоцького Будинку солі у її власність. А 15 депутатів із фракцій КМКС та “Слуг” Вилоцької селищної ради у свою чергу підписали Звернення до голови райради із проханням ініціювати збереження об’єкту на балансі районного органу самоврядування.

Аби вгамувати пристрасті, Карло Резеш кілька разів наголошував, що очолюваний ним орган самоврядування не буде втручатися у ситуацію, кому повинен належати Будинок солі має вирішувати сама громада. А компромісне рішення слід знайти на засіданні “круглого столу”, на яке запросити представників усіх політичних сил, що діють на території Вилоцької ОТГ.

Зрештою, депутати переважним “утриманням” від голосування не прийняли пропозицію Віталія Любки щодо внесення даного питання на розгляд сесії, а більшістю підтримали рішення про зняття його з порядку денного з послідуючим обговоренням на засіданні “круглого столу”. На знак протесту проти такої ухвали фракція “Рідного Закарпаття” у повному складі покинула сесійну залу".

Сторонній людині важко розібратися, хто тут має рацію, а хто - фінансовий, політичний чи популістичний. інтерес. Як людині, котра багато років цікавиться історією та архітектурою Закарпаття, можу сказати - добре, що принаймні, після багатьох років мовчання, сама тема "Соляного дому" зазвучала. Небагато хто із закарпатців розуміє історичну цінність цього об'єкту. 10 років тому, в листопаді 2011, мені з колегою пощастило потрапити всередину цієї, практично завжди зачиненої на колодиці будівлі. Про свої тодішні враження записав у блозі, а зараз маю нагоду поділитися ними і з читачами Beregovo.Today:

...Сіль була стратегічною сировиною нашого краю стільки ж, скільки тут існувала цивилізація. З копалень Солотвина її везли до Європи возами по дорогах та човнами по норовливій Тисі. «Соляний шлях» охоронявся низкою замків та укріплень, від яких сьогодні лишилися здебільшого руїни. Містечко Уйлок (з угорської – «нове поселення», нині угорці звуть його Тісауйлок, а українці - Вилок) вперше згадується в 1304 році. В ті часи воно стає перевалочним пунктом, через яке сіль транспортували човнами. Основний профіль містечка закарбувався на старовинних гербі та прапорі.


В 1417 році тут збудували кам'яний склад для зберігання солі, і ця будівля на кілька століть стала відігравати ключову роль в житті селища. Вже через кілька років після будівництва, в 1425 р., робітники складу підтримали повстання солекопів з сусіднього Мараморошу. Через неповних три століття, 17 жовтня 1702 р. селяни під проводом Томаша Есе напали на склад, вбили його охоронців та захопили гроші, які пішли на купівлю зброї для майбутнього всеугорського повстання під проводом князя Ференца Ракоці ІІ (1703-1711 рр.). 24 травня 1703 року склад знову був захоплений повсталими куруцами.


В пам'ять про ті події на будівлі вивішено табличку з зображенням Томаша Есе та написом «В цьому будинку знаходився «Соляний дім», на яку о 7 ранку 24-го травня 1703 року напали куруци із 40-ми вершниками та двома піхотними командами на чолі із Есе Томашом. Охорону, яка складалася із 14 мушкетерів і одного лейтенанта перемогли: 4-х вбили, а інші перейшли на їхній бік».






Щороку угорці відзначають чергову річницю повстання у меморіальному Тисобикеньському парку "Турул", який було відкрито в квітні 2010 р., облаштувавши місце навколо пам'ятника міфічному птаху. Цей пам'ятник було зведено в 1989 році коштами колгоспу «Прикордонник», втім, це копія, а оригінал був зведений угорцями ще в 1903 році, на честь першої перемоги над австрійськими військами в цих місцях. В 1945 році Турула було демонтовано і відправлено на подвір’я Ужгородського замку, а з постаменту зробили пам'ятник радянським воїнам, який і нині можна побачити у Вилоку.




Будівлю Соляного дому може побачити кожен, хто проїжджає автодорогою в напрямку Виноградова або їде в Угорщину через пункт пропуску за Вилком. Втім, без підготовки можна й не впізнати в сірій і з виду нічим непримітній споруді один з найстаріших будинків на Закарпатті (нагадаю, його заклали ще в 15-му сторіччі!). За багато років вона стала «нижчою» - тобто, дорога, яка проходить поруч, значно піднялась. А ще дались взнаки багато десятиліть роботи не за профілем. Після останньої війни тут певний час розміщались радянські військові, потім був влаштований дитячий будинок-інтернат, згодом – угорська школа. Тільки кілька років тому школу перевели в нову, сучасну будівлю. З тих пір «Соляний дім» (наразі цю назву доводиться брати в лапки) стоїть порожнім. Добре, хоч закритим на замок, що вберегло його від руйнації. Потрапити всередину стало можливим з дозволу тодішнього голови Вилоцької селищної ради Йосипа Кілба. Колись розкішні парадні двері давно не відкриваються, тож потрапили в середину із «чорного ходу».




За будинком залишився великій шкільний двір, який разом із кількома старими деревами створює враження залишків парку при палаці, та й сама будівля має вигляд типового палацу 18-19 століття. Всередині бачимо вхід в розгалужений підвал, нині забитий мотлохом. Сьогоді по всьому краю підвали переживають своє відродження – розкопуються так само забиті та забути винниці в Мукачівському та Ужгородському замку, берегівському палаці Бетлена та на справжній «вулиці підвалів» Виноградній. Підвал Соляного дому, який вочевидь є найавтентичнішою частиною середньовічної споруди, також заслуговує кращої долі.






На двох поверхах будинку бачимо невелички приміщення шкільних класів, із партами, дошками та пічками, які доводилося топити. Вхід на дах виявився закритим, та й навряд чи там було щось цікаве.









От якби старий сірий шифер замінити на куди доречнішу керамічну черепицю – будинок одразу б набув іншого вигляду. Ще кілька «косметичних» заходів, наприклад, оголити кам'яну кладку тощо – і Соляний дім став би візитівкою Вилока, і потрапив би з забуття до списку найдавніших споруд краю.






От тільки під яким приводом і хто за це візьметься? Селищу явно бракує музею, гідного містечка з давньою історією, яке дало світові не одну гідну особистість. Зокрема, родом з Вилока походять перша жінка-лікар Угорщини Шарлотта Штайнбергер, професор-хімік Лайош Томашовські, скрипалі Едвін Мартон та Шандор Граф Муржа та ще багато інших людей, вартих пошани. Окрім музею, будівля б могла стати осередком культурного життя, місцем проведення урочистостей тощо. За ким справа?


Олег Супруненко

Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер:

Loading...