Життя на полонині, де гостять берегівським вином та гуцульською бриндзою (ФОТО)

9/29/2020 Перегляди 551 Коментарі 0
На прикарпатських полонинах поважають і берегівські марочні заводські вина, і домашні
Високо у горах на Прикарпатті місцеві пастухи-ватаги з кінця травня до кінця жовтня проводять життя на полонинах. Тут вони випасають карпатських корів, а з молока виготовляють незрівнянний кінцевий продукт - гуцульську бриндзу. Вона трохи відрізняється від тієї, що на закарпатській Рахівщині, відомої своєю овечою бринзою.

Приємно також відзначити, що обидва ці продукти першими в Україні отримали поважний статус - офіційно зареєстровані в якості географічного зазначення.

У Карпати щороку вирушають тисячі туристів, які бажають побачити на власні очі як все відбувається - як народжується бриндза. Це дійство справді майже магічне, а рецепт - незмінний вже століттями. А ще цікаво було дізнатися, що на полонинах Прикарпаття туристів пригощають і закарпатським вином, з Берегова - від наших місцевих виноробів!



Насамперед раджу завітати у "Сирну лавку на горищі" у селищі Верховина. Вас радо зустріне її господар Олег Величко. "Насамперед ми пропонуємо гостям спробувати три продукти Гуцульщини - будз, вурду та, звісно, бриндзу. Всі вони виготовляються з коров'ячого молока на високогірних полонинах за традиційними методами. Але на смак та склад - абсолютно різні", - розповідає власник.

Подають також мед - з ним пасує переважно будз (легкий не копчений сир) та вурда. На столі - чай із карпатських трав'яних зборів. А ще смакують сири з сухими винами. Привозять їх із Закарпаття - адже саме у нас вони найкращі. Олег Величко поділився, що закуповує вина лише у Берегові. Марочні - на виноробному підприємстві , а домашні - у знайомого винороба Василя з мікрорайону Затишне. Колись відвідав його погріб і більше інших не визнає. Ось так і зустрічаються - закарпатське вино та гуцульська бриндза. До речі, дегустація сирів у Верховині коштує всього 45-50 гривень, тож не пропустіть! Пропонують наше вино і на самій полонині. А ще місцеві настоянки. Тут вже, як кажуть, на любителя.



Завдяки Ужгородському прес-клубу вдалося побувати на одній з ферм, на полонині Крипта. Розташована вона на висоті близько 1300 метрів над рівнем моря. Хазяйнує тут молодий Василь Кермощук разом з дружиною. З самого раннього ранку кипить робота на фермі. Приходять на вранішнє доїння корови, які навіть ніч проводять на пасовищі. Далі свіженьке молоко проціджують через гілочки молодої смереки та кілька шарів марлі. І практично одразу - на переробку.





Тут, у хаті вже гріється на дровах величезний казан, поруч - дерев'яні діжки зі смереки. Все навкруги оповито вранішнім туманом, солодкуватим димком та ароматами гірських трав. Нагріте молоко переливають у діжки, додають клєґ – природний сичужний фермент, необхідний для того, аби процес виготовлення сиру розпочався... А вже приблизно через годину буде готовий перший елемент майбутньої бриндзи - будз. Цей м'ягкий сир слід процідити, загорнути та підвісити у комору, стікати. А ще через кілька днів відправляють дозрівати на горище, аби добряче прокоптився димом від ватри...







На горищі вже дозрівають кілька величезних голівок, але довго тут неможливо пробути - дим просто виїдає очі та від нього перехоплює дихання.





А тим часом нас знову пригощають. Вже готовою продукцією. І закарпатським вином також. На іншій полонині, що має також колоритну назву Бибратківка, ґаздують Івани Максим'юки - батько та старший син. Велику рогату худобу мають і свою та беруть в "оренду", як і більшість ватагів, у знайомих селян. За це віддають їм готовим продуктом під кінець сезону. Така співпраця всіх влаштовує. Саме тут молодший Іван показує як готується бриндза. Для цього беруть голівку підкопченого будза, його млинкують, а потім розминають спеціальною дерев’яною палицею – браєм. Докладають солі. Це практично все. Лише, аби набралася смаку слід помістити її у діжку-бербеницю і залишити хоча б на кілька тижнів. А готова бриндза може зберігатися понад рік.





Варто зазначити, що бриндза - справді унікальний продукт. І заради неї варто відвідати і Рахівщину, і сусідню Івано-Франківщину. Адже це можливість познайомитися також з культурою регіону, надихатися чистим карпатським повітрям, отримати безліч позитивних вражень. А додому привезти з собою купу подарунків!

До речі, одразу після цієї поїздки стало відомо, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України таки прийняло рішення зареєструвати географічне зазначення "Гуцульська коров'яча бриндза". Це вже друге географічне зазначення на сир, яке було зареєстроване в Україні. Цьогоріч сертифікацію пройшли 6 полонинських господарств: Кринта, Скупова, Луковиця, Бибратківка, ФГ "Згарда", Щівник. Вони відповідають всім вимогам плану контролю і мають право маркувати свою бриндзу як географічне зазначення "Гуцульська коров'яча бриндза". Географічне зазначення – це практично міжнародний "знак якості", що посвідчує тісний зв’язок традиційного продукту з певною територією та гарантує високу якість кінцевим споживачам.



За словами Івана Гайвановича, національного експерта із маркетингу і комунікацій проєкту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні» цілком можливо, що наступним у переліку стане саме наше, закарпатське вино. На рівних з пармезаном, горгонзолою, коньяком, шампанським та баварським пивом. Тримаймо за це кулаки!

Таміла Ворошилова
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер:

Loading...