Історія берегівського голуб'ятника

8/30/2020 Перегляди 1658 Коментарі 0
на сайті VAROSH
У закарпатських селах невеличкі голубники були звичним елементом. Голубів розводили як для естетичної втіхи, так і з утилітарною метою – “на пОливку”, себто, для бульйону.


Традиційна селянська голуб’ятня при угорській хаті, Затисянський краєзнавчий музей

Сьогодні це хобі - справа небагатьох фанатиків. Цей нарис - про берегівчанина Шандора Кордоша, котрий залишився, за його словами, останнім серйозним голуб’ятником Берегова. У його коморах, на задвірках старовинного мадярського будинку, сусіда найстарішого на Закарпатті поштамту – оселилося близько 150 птахів.



Вони дивують і зовнішнім різноманіттям, і часом розмірами (деякі голуби – з молоду курку). Птахи недешеві, проте й не надто дорогі: від 500 гривень до кількох тисяч. До Шандора приїздять здебільшого любителі голубів зі Львова і Тернополя. А він власне – частий гість на угорських виставках (бо є членом тамтешньої національної асоціації), попри чималий клопіт – перевезення птахів через кордон. Чоловік майже все життя віддав улюбленій справі: з дитинства і так уже сорок років. Колись мав папуг, співочих птахів, нині ж зосередився на голубах та трішки на декоративних півниках та курочках.






Шандор ладен без упину професійно оповідати про птахів. Каже, що має кількох колег у селах (Вилок, Дийда, Батьово). А ось у Берегові вже не знайдеш подібного за обсягом голубника. Хоча Шандор вірить, що його хобі зацікавить молодь, відтак у Берегові і загалом на Закарпатті побільшає голубоводів.

Більше читайте в матеріялі  Шандор – останній голуб’ятник Берегова
Теги:
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер:

Loading...