Пам’яті Клари Фінти, викладачки і аристократки

4/1/2020 Перегляди 1022 Коментарі 3
На 93 році пішла з життя Клара Фінта, видатна берегівчанка
26 березня, на 93 році, пішла з життя Клара Фінта, видатна, хоч і не надто відома берегівчанка, яка заслуговує не лише на публікацію-спогад, а й на більш солідне вшанування пам’яті в майбутньому.

Ця унікальна жінка десятиліттями практично не покидала свого великого будинку із садом, і тим не менш, її знали сотні містян. Когось запрошувала в гості на партію в преферанс, когось – поспілкуватись на шляхетні теми (а ніяк не попліткувати), і незчисленна кількість побувала в будинку пані Кларіки в якості учнів німецької мови, яку вона викладала більш ніж половину свого довгого життя. Наприкінці 1990-х і мені пощастило стати учнем Клари Євгеніївни (так ця угорка представлялась українцям та росіянам, хоча не надто любила звернення по-батькові). Методика її навчання була наступною: треба було багато вчитися, і на заняттях розмовляти виключно німецькою. Клара Євгеніївна вимагала, аби її учні вчили на пам'ять вірші Гьоте, читали в оригіналі і потім переказували своїми словами (але знов таки – німецькою) казки Гауфа, новели Штефана Цвайга тощо. Для цього давала додому книжки зі своєї багатої бібліотеки. Старі книжки часом були з так званим готичним шрифтом (який іноді помилково асоціюють з нацизмом, хоча якраз при Гітлері у 1941 році він був заборонений в Німеччині), для читання якого треба було звикнути. Вчити мову берегівчани (а часом і учні з сіл) записувалися, переважно мотивовані подальшим працевлаштуванням в Німеччині, і зараз чимало тих учнів живе в цій країні.

Певно, кожен з них пригадає неординарну манеру спілкування вчительки. Так, вона одразу припиняла спробу гостей роззутися при вході в будинок – казала, що килими для людей, а не навпаки. Дозволяла собі (і гостям, якщо бажали) курити прямо в вітальній кімнаті для занять, зі старовинними меблями і стосами давніх книг. Викурювала біля пачки сигарет на день – і при цьому майже до останніх років життя не скаржилася на здоров’я. Певно, кожен дивувався, дізнавшись, що пані Клара роками не виходить з будинку – вона пояснювала це так: мовляв, не може бачити, на що перетворилося її колись улюблене місто. За гроші, що заробляла уроками, мала можливість наймати домогосподарку, яка купувала їй все необхідне, та тримала порядок в будинку. В цілому ж, всі, хто згадує пані Фінту, неодмінно називають її манери аристократичними.

Точної біографії Клари Фінти під час своїх занять я не питав, хоча вона іноді згадувала і свого батька (інженера, причетного до будівництва каналу Верке), і покійного чоловіка (який був стоматологом і мав приватну практику в цьому ж будинку – що було рідкісним явищем за радянських часів), і дітей (котрі жили в Угорщині), і онуків. Деталі прочитав, готуючи цей матеріял, зі старої публікації берегівської журналістки Чілли Гегедюш. З неї випливає, що Клара Фінта народилася у 1927 році, певний час, у віці з шести до десяти років, навчалася у монастирі. Потім продовжила навчання у гімназії в рідному Берегсасі, а закінчувати довелося в іншому учбовому закладі на території Угорщини, в 1945-му. Незабаром після закінчення навчання Кларіка одружилася, в 1947-му народила сина, через 10 років – доньку. Маючи за плечима сильну шкільну освіту та потужну самоосвіту, в 1965 році пані Фінта поступила на заочне відділення романо-германської філології Ужгородського державного університету, закінчивши його 1971 році , як сама зізнавалася – заради «корочки», оскільки німецьку мову й так знала «перфектно», а окрім неї – ще кілька, достеменно можу сказати, що знала французьку і менше – іспанську. Однак, якщо не помиляюсь, інших навчала тільки німецькій (або, принаймні, переважно цій мові).

Окрім захоплення мовами (за даністю років можу помилятися, але пригадую, що наприкінці 90-х починала вчити китайську), картковими іграми, читанням та спілкуванням з гостями, пані Фінта займалася малюванням. Мала чимало картин, до яких ставилася з іронією – мовляв, все життя роблю тільки те, чого не вмію. Примітно, що при цьому добре знала славетну берегівську художницю Ганну Горват (див. В найстарішій школі Берегова відкрився музей Ганни Горват). Як згадує берегівчанка Любов Перцюк (яка нині живе в Ізраїлі), Клара Фінта та Ганна Горват вчилися в одній гімназії, відтак, і поетеса, і художниця бували в Клариному домі.

Ну й про дім. Цей будинок на вулиці Шевченка був зведений в 1905 році, прадідом Клари Фінти, Йожефом Бачо. За життя господарки її постійно обсідали потенційні покупці з пропозицією продати цей міський палац, взірець класичної архітектури – та вона вперто відмовлялась. Вочевидь, невдовзі у будинку буде новий господар. Цікаво, чи погодився б він на пропозицію встановити тут меморіальну дошку з зображенням славетної хазяйки, яка десятиліттями не залишала свого дому, і тим не менш була корисною для сотень берегівчан?




Олег Супруненко
Теги:
Коментарі (3)
від редакції
4/4/2020 10:34:45 PM  |  IP: 194.88.152.***
До Gyongyi: пишіть сюди, спробуємо поспілкуватися
https://www.facebook.com/profile.php?id=100003945105313
Gyongyi
4/3/2020 8:57:44 PM  |  IP: 89.134.80.***
Vegigkuzdottem magam az ukran szovegen, nehezen, de megertettem, de jo lenne magyarul is kozzetenni, kedves Oleg Szuprunenko.


Тiбi
4/1/2020 8:31:07 PM  |  IP: 31.46.213.***
Хороша стаття

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер:

Loading...