На чию честь? Вулиця Пачовського

08.12.2018 Перегляди 1108 Коментарі 0
Вулиця Пачовського названа на честь людини, котра дала Закарпаттю ім’я «Срібна Земля»
Сама по собі ця вулиця, що йде паралельно вулиці Лева (донедавна – Суворова), в районі Чігасуг, нічим не виділяється – хороші будинки приватного сектору, не дуже хороша дорога. Проте носить вона ім’я видатної людини, чия доля на кілька років була пов’язана із Берегово.





Василь Миколайович Пачовський народився 12 січня 1878 року в селі Жуличі на Львівщині в родині українського священика і патріота. Батько помер, коли Василю було тринадцять років, родині хлопця довелося дуже сутужно. Незважаючи на злидні, хлопцю вдалося проявити свої здібності, відтак, він студіював медицину в університеті Львова, історію та мистецтво — у Відні (закінчив факультет у 1909-му), згодом філософію — у Празі (Український вільний університет). Перед Першою світовою війною вчителював у гімназіях Львова та Відня. Під час війни, у 1915–1918 роках, працював у таборах військовополонених українців в Австрії та Німеччині. В 1919-му, з проголошенням Чехословаччини, перебрався з Галичини до Підкарпаття, в Ужгород, де став редактором часопису «Народ». З 1920 по 1929 роки був професором Ужгородської та Берегівської гімназій.

Про цей період Пачовський розповідає в історичному нарисі "Срібна Земля: тисячоліття Карпатської України", написаному в 1939 році, та присвяченому зародженню Карпатської України. Ця невеличка книжка кілька разів перевидавалася, в тому числі й сучасними закарпатськими виданнями. В одному з розділів, ближче до закінчення нарису, розповідається:

«У розвою шкільництва й орієнтації на зв’язок з українською культурою відіграли велику роль українські емігранти. Під проводом д-ра Михайла Бращайка вони пристосувалися до світогляду місцевого громадянства й не накидували своїх ідей згори, а підготовляли їх до самостійної національної праці. З емігрантів українського напряму виступають: дир. А. Алиськевич, організатор берегівської та ужгородської гімназії, професори та автори: д-р Іван Панкевич (Руська Граматика), д-р Володимир Бірчак (Література), д-р Василь Пачовський (Історія), Михайло Демчук (основатель Пласту), Леонід Бачинський (голова Пластової організації) та професори: Володимир Палятинський (+1925 р.) [до персони цього діяча наше видання зверталося у статті Майже сторічна могила видатного професора Берегівської гімназії потребує опіки], Андрій Дідик (+1929), Корнило Заклинський, Ілля Кульчицький, о. Омелян Крайчик, Сергій Ілляшевич, Адріян Артимович і Омелян Бачинський (директор інтернату)…

Як тяжко було починати працю, хай буде зразком образ: коли нас покликав Пешек, голова Шкільного реферату, до основання гімназії в Берегові, ніхто не хотів записувати дітей до школи, боючися погрози смерті з боку мадярів. Ми мусили їздити по селах і ледве випросили дітей, нездатних до господарства, яких зібрали 14 з-поміж ледачих пастушків. Прибрали ми їх із лахміття й відкрили гімназію богослуженням, на яке ішло 14 нужденних дітей, за ними йшли жовніри-емігранти з нашої УГА й ми, професори, серед насміху мадярів. Та під нашою рукою за тих 10 літ, що я там був, росло молоде покоління в середніх школах, з року на рік побільшуючи й число молодих діячів, сяючих ідеєю України, якої не знищить уже ніяка сила».

Перебуваючи на Закарпатті, викладач, історик, поет та письменник, ввів в обіг поширене й нині поняття «Срібна Земля». З’явився цей образ через букові ліси, що колись прикрашали закарпатські гори, а нині практично знищені. В свій «закарпатський період» Пачовський написав поему “Князь Лаборець”, драму “Замок заклятої царівни”, “Історія Підкарпатської Русі” його авторства була видана в Ужгороді у 1921 році, а книга “Срібна Земля” - у 1938-му. У 1922 році на зовсім молодій чехословацькій кіностудії АВ (згодом – славетний празький «Barrandov») було знято німу художню стрічку «Коріатович (Чарівний перстень Карпат)», до якої Василь Пачовський, разом із чехом Карелом Фігдором, став співавтором сценарію. (Про постать князя Корятовича читайте в матеріалі На чию честь? Вулиця Корятовича) У 1933-му Василь Пачовський повернувся до Галичини, де працював викладачем місцевого університету. В короткий час радянської влади на Західній Україні (1939-1941 рр.) став учителем української мови у середній школі. Навесні 1942 року помер від застуди.

Творчість Пачовського тривалий час була майже забута. На щастя, про закарпатські сторінки його життя й творчості здійснила ґрунтовне дослідження професор кафедри української літератури Ужгородського національного університету Лідія Голомб (1938–2013). Пам'ять видатного діяча вшанована меморіальною табличкою на фасаді Берегівської української гімназії, зі словами «У цьому будинку Берегівської реальної гімназії з 1920 по 1929 рік працював відомий український поет, історик Др. В.Пачовський»



На сайті Жуличівської ЗОШ І-ІІ ступенів створено віртуальний музей Василя Пачовського, з фотогалереєю, де є й світлина 1929 року, коли історик та поет ще жив у Берегові.



І ще пара світлин:


Перша "руська" гімназія. Берегово, червень 1921 р.


Василь Пачовський зі своїми учнями в українській гімназії в Берегово, 1927 рік.

Олег Супруненко
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: