АСТЕЙ – cело, з якого для багатьох починається Берегівщина, Закарпаття та Україна

3/4/2015 Перегляди 2328 Коментарі 0
«Beregovo.Today» розпочинає серію публікацій про населенні пункти Берегівщини.
Кожен з них має якісь цікаві пам’ятки архітектури та природи, старовинні, сучасні чи такі, які колись були ординарними, а з часом стали незвичними (як, наприклад, млини чи зерносховища вікової давнини, або монументи епохи соцреалізму).  Не всім нашим селам пощастило стати туристично «розкрученими». Одним випала доля бути лише транзитними при трасах, де мандрівники навіть не зупиняються, а інші взагалі лежать в далечині від головних доріг. Та й не лише туристам, а й самим мешканцям Берегівщини не завадить дізнатись про подекуди й непомітні, але від того не менш цінні, багатства свого краю. Дослідити їх та проаналізувати автор цього та наступних дописів зміг в рамках проекту «Забезпечення передумов для створення міжнародного транскордонного співробітництва Природного парку Сатмар-Берег», що відбувався в рамках програми транскордонного співробітництва ЄІСП Угорщина Словаччина-Румунія-Україна в 2011-2013 рр.  Одним з результатів проекту став вихід ілюстрованого двомовного довідника «Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини», матеріали якого сайт «Берегово.Тудей» публікуватиме протягом року по вихідних.  Редакція сайту та автор довідника будуть вдячні коментаторам, які своїми зауваженнями внесуть правки, вкажуть на можливі помилки та дадуть іншу корисну інформацію щодо нашого краю.

Село Астей  (в радянській час – Лужанка, населення -    677 чоловік,    територія 1,661 км?) знаходиться на відстані 6 км від районного центру,  безпосередньо біля державного кордону України з Угорщиною. У 1988 році тут відкрили пункт перетину державного кордону, через деякий час пункт отримав статус міжнародного. З угорського боку знаходиться пункт пропуску «Берегшурань».  Можна стверджувати, що з Астея для багатьох в’їжджаючих в Україну з Угорщини починається і Берегівщина, і Закарпаття, і вся наша держава.  Дорога від кордону, на жаль, починається зовсім не парадна. Хіба що велосипедисти можуть порадуватись, адже від кордону і аж до Берегова мають можливість проїхатись асфальтованою велодоріжкою,  зведеною в 2013 році коштами європейського гранту.

На околицях Астея є місця археологічних розкопок двох поселень,  3-4 та 7-8 століть нашої ери. Село вперше згадується в письмових джерелах 1378 року, як маєток родини Мачолаї. В 1492 р. населений пункт знайшов нових власників Ференца Бейгань і Іштвана Баторі. Протягом XIV-XVIII ст. селом володіли різні феодали, в тому числі зі знатних родин  Лоньяї, Перені, Телеки. В 1566 р. Астей піддався спустошливому набігу кримських татарів. У XVIII ст. село відносилося до села Берегшурань (нині в село в Угорщині).

В 1763 р. реформатська громада збудувала дерев’яну церкву, яка була замінена на муровану в 1829-1831 рр.  Вежу-дзвінницю з дерева збудовано в 1830 р., на ній було два дзвони. Менший дзвін був вагою в 108 кг, більший дзвін важив 200 кг, з гравіровкою «Виготовлений на пожертвування астейських реформатів во славу Божу в 1799 році»  («Az Asztelyi Ref(ormata) Szent Eklesia ontette maga koltsegen Isten dicsosegere 1799 evben»). Дзвони зникли, можливо, були вилучені під час Першої світової війни. В 1992 та 1995 рр. були проведені зовнішня реконструкція та внутрішнє оновлення храму.  





Слід зауважити, що дерев’яної сакральної архітектури на Берегівщині залишилось не так вже й багато, всього в кількох селах  є такі дзвіниці, подібні або іншої форми. Ані церква, ані дзвіниця не мають охоронного статусу – як і більшість храмів та старовинних світських будівель на Берегівщині, та й в Україні в цілому. Наразі наявність такого статусу нічим не допомагає храмовій споруді, але для цивілізованої європейської держави, якою ми прагнемо стати, так не годиться. Будемо сподіватись, що в майбутньому всі гідні того будівлі належно охоронятимуться державою, як законами, так і фінансово…

Поруч із церквою в 1898 р.  був побудований парафіяльний будинок, замість старого, маленького та дерев’яного.  В 1948 р. реквізований будинок був переданий сільській раді, в ньому влаштували контору сільради, бібліотеку та фельдшерський пункт.   Згодом будинок став сільським клубом та бібліотекою. В 1993 році будівлю було повернуто церкві, в 1996-1999 його реконструювали. Наразі будинок є цікавим представником сільської архітектури понад сторічної давності.



Стара будівля сільської школи  зведена в 1920 р., в чехословацький період. Тепер в приміщенні діє дитячий садок. На стіні школи з 2010 р. висить меморіальна дошка, присвячена першим вчителям села Астей після ІІ світової війни, Ф. та М. Чайкович, роботи народного умільця Степана Нодя.



В  1991 р. на сільському цвинтарі встановлений пам’ятник загиблим воїнам в Другій світовій війні та жертвам сталінського режиму.

При в’їзді до села встановлений пам’ятний знак, виготовлений в 2010 році з дерева місцевим священиком Почаї Вінце. Містить напис угорською мовою «Вітаємо в  Астеї» 




Неподалік знаходиться пам’ятник, що зображує короля Святого Іштвана. Скульптура,  яку виготовили  з дерева народні умільці Іштван  Елек–старший та Іштван Елек-молодший, була урочисто відкрита 20 серпня 2006 р.
 



На території сільського футбольного поля знаходиться скульптура «Піч», що символізує народні традиції села Астей. Її виготовив в 2011 р. з цегли та глини народний умілець Степан Нодь. Біля цієї пічки вже чотири рази на початку осені проводився День переца – солоного кренделю, який традиційно багато років випікають в цьому селі. В 2014 році в селі започаткували також Фестиваль гурки та ковбаси.




Олег Супруненко, Beregovo.Today

Матеріали по темі:
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: