Берегово відвідала «Баронеса сучасної української літератури» Оксана Забужко

3/29/2017 Перегляди 440 Коментарі 2
В неділю 26 березня в Берегові відбулася неординарна культурна подія – у рамках фестивалю «Березневі коти ХІІ» в місто завітала Оксана Забужко, відвідавши наше місто після Ужгорода та Мукачево.
Цей міні-тур Закарпаттям, організований за сприяння видавництва «Комора»,  відбувається в рамках презентації двох нових книг письменниці - збірки статей та есеїв «І знов я влізаю в танк» та нового, доповненого видання   «Шевченків міф Оксани Забужко та його критики».

Варто відзначити, що письменниця, яку в навкололітературних колах деколи називають Баронесою сучасної української літератури (вочевидь, корону Королеви віддаючи Ліні Костенко), з таким літературним візитом на Закарпатті вперше.  Зала Берегівської дитячої школи мистецтв (колишньої «музичної») була повна, і не лише за рахунок освітян, яких все ж була переважна більшість – прийшли й просто небайдужі до літератури берегівчани. Гендерної рівності утримати не вдалося – розрив був явно на користь жінок, котрих на око в залі було відсотків за 80 від всієї публіки.
 









Майже двохгодинна зустріч Оксани Стефанівни з публікою пройшла «як на одному подиху». Першу частину своєї презентації ексцентрична письменниця й філософ, в притаманному їй стилі «потоку думки» ділилася інформацією про свої книжки, розповідала історії, згадувала, читала вірші… - тільки нотатки в блокноті потім допомогли пригадати принаймні кілька основних «меседжів», котрі пані Забужко, вочевидь, повторює на своїх зустрічах, як це практикують досвідчені лектори.



Після сольного виступу були питання від присутніх, на диво грамотні і навіть неординарні, чим нечасто балують читачі з провінції іменитих літераторів. Серед таких меседжів один з найбільш вартих уваги – такий, здавалося б очевидний, як  «Політики – ті, на кого постійно треба тупати ногами».

Забужко порівняла правителів із сантехніками. Від останніх, заплативши їм гроші за роботу, завжди можна вимагати переробити явний брак. Від правителів же ми звикли чекати подачок та дарунків – наче вони не найняті нами працівники, а, як казали в минулому, «помазанікі божі».

Це стосується не лише найвищого керівництва, а й місцевого, від якого наш народ так і не звик вимагати звіту за кожну витрачену бюджетну копійку, натомість полюбляє аргументи на кшталт «ну цей хоч щось робить, а згадай, як було при попередньому?» тощо. Цікавим був неологізм «онкомислення», під яким письменниця мала на увазі стиль мислення й життя тих, хто називає себе нашою елітою, а веде себе як ракові клітини, котрі захоплюють здоровий організм та призводять до його загибелі. 

Перейшовши до запитань з залу, Оксана Забужко раптом пригадала, що перший іноземний переклад її славетних «Польових досліджень українського сексу» (в яких власне сексу, якщо хтось захоче переконатись, майже нема) був зроблений в Угорщині. І це не дивно, адже сусідня країна відома літературолюбам тим фактом, що тут перекладають дуже багато, особливо в порівнянні з Україною, яка лише нещодавно почала знайомитись зі світовою літературою рідною мовою, а не завезеними з Росії книжками.

Але й зараз навіть в великих книгарнях Києва майже не знайдеш сучасного письменника з Угорщини (Болгарії, Чехії) – наче їх не існує. А вони існують!  Варто додати, що славетні «польові дослідження» за цей час були перекладені на 15 мов, наразі їх перекладають на ефіопську. На питання з залу, в якому зі світів, на думку письменниці, знаходиться Закарпаття – більше в європейському чи українському, Оксана Стефанівна відповіла – «Закарпаття знаходиться у власному світі», і потім довго розвивала цю тезу, зауваживши – «втім, це вигідна позиція» - тому що нашому краю треба якихось десять років, і воно буде визнаним центром туризму у Європі. Але не на винний туризм тут слід сподіватись (адже ми з нашим вином французів чи іспанців ніколи не доженемо), а на так званий сакральний.







В Закарпатті сконцентрована велика кількість дерев’яних церков, здебільшого 18-19 століття, а найстаріша має вік в понад півтисячоліття. І саме цей скарб треба насамперед просувати західному туристу, створивши власне «Золоте кільце», в яке може потрапити більша частина Закарпаття. Додам, що в таке кільце цілком гідно може увійти й Берегівщина, адже в нашому районі є кілька дерев’яних церков – а саме в селах Гуняди, Четфалва, Астей (Астей - cело, з якого для багатьох починається Берегівщина, Закарпаття та Україна)  та Гетен  (Гетен – скромне село з сакральним скарбом). 

До слова, й сама письменниця не оминула туристичних принад Берегівщини, оскільки після літературної презентації в Берегові великий колектив  (включно з чоловіком письменниці, скромним на вигляд художником, представниками видавництва «Комора», ужгородськими літераторами Віком Ковреєм та Михайлом Рошко, останнього як в.о. декана іноземної філології УжНУ супроводжувала чимала група студенток) відправився на термальні води у Косонь.
 
Після словесної частини відбулася автограф-сесія, на якій присутні дуже жваво розбирали привезені видавництвом книжки Оксани Забужко, які випав нечастий для Берегова шанс отримати із підписом авторки.
 
Наостанок додам, що Берегово потроху прокидається від культурної сплячки. Варто згадати, що наприкінці 2015 року в місті побував славетний письменник Мирослав Дочинець (див. У Берегові автор українських бестселерів Мирослав Дочинець зібрав повний зал бібліотеки , результатом зустрічі з яким стала ідея проведення в місті літературного фестивалю, дебют якого стався минулого літа (див. Фестиваль «Береги слова» розкрив і сучасну поезію, і призабуте минуле літературного Берегова). Можна сподіватись, і що й недільна культурна подія ще матиме продовження в вигляді розвитку культурного життя нашого міста.

Олег Супруненко, Beregovo.Today

Довідка:   Оксана Стефанівна Забужко (нар. 19 вересня 1960, Луцьк) — провідна українська письменниця, поетеса, есеїстка, філософ. Її твори перекладено багатьма мовами. Закінчила філософський факультет (1977—1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Викладала естетику й історію культури в Київській державній консерваторії ім. П.Чайковського (1986—1988), з 1989 р. — старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України. В 1987 році прийнята до Спілки письменників СРСР. 1992 року викладала українську культуру в Університеті штату Пенсільванія як запрошений письменник. У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру у Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. У 2001 році викладала літературну майстерність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Ключовими у творчості Оксани Забужко є теми національної ідентичності і гендеру. Перший роман Забужко, «Польові дослідження з українського сексу», один із «засадничих текстів української літератури пост-радянського періоду», вийшов у 1996 році і викликав бурхливі та суперечливі реакції критиків і читачів. Він став першим бестселером незалежної України і дав старт українському книжковому ринку. За соціологічним опитуванням аґенції «Еліт-профі» 2006 року цей роман був визнаний «книжкою, що найбільше вплинула на українське суспільство за 15 років незалежності».
З ім'ям Оксани Забужко пов'язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами. Вистави за творами письменниці йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки.

Матеріали по темі:
Коментарі (2)
до bloki
4/10/2017 12:33:07 PM  |  IP: 194.88.153.***
Це ти кого обзиваєш,дебіле? Цю жінку зустрічає з великою повагою увесь світ! І вона констатувала той факт ,що відбувається у Берегові і берегівщині! А саме,розгул сепаратиських настроїв мадярів,із-за бездіяльності СБУ,правохоронців! Але на все свій час,і цим сепарам ,як і цій владі прийде кінець,і за все прийдеться відповідати!!!
bloki
4/8/2017 4:44:43 PM  |  IP: 46.107.230.***
Hulye ringyo

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число