Ювілейна виставка Анатолія Сакалоша

9/28/2016 Перегляди 933 Коментарі 1
Є така думка, що для того, щоб бути успішним художником – треба бути впізнаваним, треба знайти свою «фішку» і експлуатувати її, як хіт на концертах. Наприклад, малювати балерин, щоб глядач міг безпомилково і задоволено вгадати: «Дега!».
Але цей матеріал зовсім про іншого митця.

28 вересня у виставковому залі Берегівської райдержадміністрації відкривається виставка живопису та різьби по дереву Анатолія Сакалоша.
Він народився 28 вересня 1956 року на Хустщині і його дитячі роки пройшли на Тисі та серед мальовничих гірських пейзажів Мармарошу.



Як і будь-який хлопчик Толик любив іграшки і ігри з однолітками. Але іграшок для дітей тоді в магазинах було не так багато, як зараз і тому замість того, щоб сумувати за їх відсутності, майбутній художник почав робити іграшки сам – собі й друзям. Отже першими вирізьбленими з дерева творами автора були мечі та шаблі. Разом з тим він починає ходити до художньої школи, опановувати живопис.

Підлітком він захоплюється музикою. Але то була майже заборонена музика: Beatles, Deep Purple, Led Zeppelin…. Зараз це важко уявити, але тоді щоб просто послухати ці групи, треба було докласти неабияких зусиль.  І Анатолій сам починає грати на гітарі і флейті. Але головним його інструментом була ударна установка І вже скоро на музичні виступи гурту слухачі приходили спеціально. щоб послухати ударника. 

Любов до музики залишилася на все життя, він буде вирізати з дерева саксофон , скрипку та інші музичні інструменти, а у 2011 році він назвав свою виставку «Музика в дереві». Але все ж подальший шлях Анатолій Сакалош пов’язав з візуальним мистецтвом, хоча й ніколи не зупинявся на якомусь певному виді чи жанрі.

У 1978 р. він закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, де вчився на відділенні художньої обробки дерева Своїх вчителів, зокрема Василя Свиду, завжди згадує з пошаною і вдячністю.  Після училища була ціла низка освоєних професій: працював художником-оформлювачем, виготовляв авторські меблі, займався реставрацією архітектурних пам’яток в Чехії. 

У 1983 році родина Сакалош переїхала до села Велика Бакта на Берегівщині, де живе і зараз з дружиною Ольгою, де виросли два його сини, а тепер в гості приїздить і маленький онук Любомир. Тут Анатолій вступає до творчого об’єднання «Берег» і саме на «берегівський» період припадають основні творчі надбання.

Анатолій Сакалощ малює олією та аквареллю, пише пейзажі, жанрові картини та натюрморти, працює зі склом, папером,  деревом і навіть з кондитерськими виробами.  І щоб він не робив завжди поєднує дві складові професійність і авторський, творчий підхід.  Його роботи мандрують Україною світом – деякі вже перетнули Океан.
 
За плечима десятки виставок і пленерів:  Крім багатьох районних і обласних виставок художник неодноразово представляв свої роботи в Києві, в Угорщині (у Кішварді, Ніредьгазі, Фегердьорді, Уйфегертов) і в Польщі. За дивовижну дерев’яну пластику Анатолій Сакалош був обраний членом Національної спілки народних майстрів України.  Дерев’яні птахи і звірі, музичні інструменти, - здається майстер може з дерева вирізьбити все, навіть абстракції, і навіть групові портрети.

Сакалош –різьбяр зображує людей творчих, піднесених і зайнятих шляхетними справами. Ось винороб зі знаряддями своєї праці, ось дзвонар скликає людей дзвоном, ось віряни, які  чекають на освячення пасок, а ось танцюристи виконують запальний гірський танок, а ось  діти з різдвяного «Бетлегему».



А на своїх живописних полотнах художник зображує гори, річки, квіти, хмари, сонце, хатки, навіть, калюжі – відшукуючи в усьому красу, гармонію і щось таємниче, ще ніким не побачене і не відкрите. Але на його. акварелях та полотнах – майже немає людей, здається, художник  береже природу від корисливої повсякденності.

А з іншого боку природа немов би запрошує ввійти до себе через ці пейзажі – але ввійти налаштованими на спокійний діалог, а не на споживацтво, не привносячи  квапливості і сум’яття, а відкрившись її  спокою і гармонії.
Можливо, підказкою для глядачів є саме персонажі з дерев’яних композицій автора? Можливе, саме творчих і шляхетних людей Сакалош-живописець радий був би запросити до своїх пейзажів….

В його картинах, на мою думку,  особливе місце належить Світлу. То сонячні промені пробиваються крізь хмари, то грають «зайчиками» на дровах, то м’яко освітлюють гори, то відображується синім сяйвом від криги на річці.



Взагалі, ці картини можна читати як книги, чомусь я впевнений, що автор не буде заперечувати проти цього, а лише посміхнеться якійсь далекій від його задуму інтерпретації.

Ось на одному полотні художника - старий будиночок з облупленою штукатуркою і вікном, забитим дошками.  На цій картині  світло мандрує по стіні, вікну, дверям, по траві перед будинком, по склу, в якому відображується дерева…. І складається враження, що зображені не предмети, а саме

Світло, яке грає з предметами і навіть часом. Достатньо придивитися до різних фрагментів –і таке враження, що в одному просторі співіснують  і ранок, і день, і вечір…

А от робота « Після дощу». Звичайні, навіть підкреслено брудні, калюжі… Але скільки кольорів і відтінків тут помічає автор! Навіть, не треба чекати, поки в них відобразяться зорі – тут і так вистачає небуденного.



А от ще одна знахідка  новація митця – на картині «Закарпатський колорит» орнамент переходить в гірський пейзаж з хатками, чи може будиночки утворюють візерунок вишитого орнаменту… Ось так незвично, але органічно представлена автором ідея спорідненості народної вишивки і природи, з якої цей вишиваний колорит виростає…



До речі, орнаменти у Анатолія Сакалоша  представлені в різьблених роботах, а також вже рік прикрашають Площу Героїв в Берегові: український та угорський орнаментальні візерунки на двох вазонах з живими квітами стали поєднанням художнього оздоблення парку і символічною візитівкою міста. 

Взагалі, художник завжди готовий докласти свої вміння до прикрашання міського простору,  він брав участь в міжнародних пленерах, створені ним скульптури є в декількох  закордонних містах, і от потроху  його роботи виходять з виставкових залів на відкритий простір і в нашому Краї. 

Є в затишній кав’ярні біля села Четфолво  дерев’яні – лелека та сова, лавиці-баранці, та ще декілька цікавих різьблених робіт. Туристи, що зупиняються тут рідко запитують про авторство скульптур, але ті, хто хоч раз потрапили в це мальовниче місце – відчули гармонію живої природи і дерев’яної пластики, яку створив Анатолій Сакалош. Зовсім нещодавно художник долучився до творчого оздоблення ще одного місця в Берегові, яке доступне для огляду і містян і туристів. Біля Берегівського громадського центру «Кожен може допомогти» на День незалежності з’явився «мурал» з сонцем квітами, морем, та вітрильником під таким бажаним мирним небом….
Хоча передбачалося, що розмальовувати  стіну мали юні митці, керував і допомагали їм пан Анатолій та Ольга Сакалош, дружина і теж художниця.

Так вдалося поєднати дитячу ініціативу і єдність художнього задуму, а також провести навчальний клас тримання пензля, розмішування фарб, азів колористики для юних аматорів.



І це була далеко не єдина «волонтерська» акція художника, Анатолій Сакалош радо бере участь в подіях  де його творчість може послужити розвитку культурного життя міста і Краю. Нещодавно виставка його робіт в Берегівському медичному коледжі, присвячена річниці Великого Кобзаря стала окрасою свята.

В оточенні живописних полотен зовсім по-іншому звучали Шевченкові рядки у виконанні студентів і школярів, і нових тонів набирав спів хору «Купаж». Недаремно на виставці були представлені саме музичні експонати: різьблені з дерева скрипка, яка поєднує традиційну дерев’яну пластику і фантастичний «механічний устрій»,
І позбавлений металевості і гнучкий, немовби, танцюючий саксофон. Але центральним твором виставки в була одна з найвідоміших робіт художника, «Вставайте! Кайдани порвіте!», виготовлена з дерева кобза, на якій руки, що розірвали кайдани, грають на струнах з колючого дроту. Як розповідає автор, ідея композиції народилася під час Революції Гідності, коли у грудні 2013 і в січні лютому 2014 вся Україна, та й світ – дивилися і співчували українським громадянам, що вийшли на Майдани.  Анатолій Сакалош, як і колись в дитинстві  – знов створив з дерева зброю, але цього разу не іграшкову, а мистецьку…. 

Ця Кобза водночас ввібрала в себе страждання народу і йогу незламну волю до свободи і перемоги.  І недаремно робота вже побувала на декількох виставках, зокрема в Києві, де митці з різних регіонів України представляли свої твори, породжені Майданом і які продовжують надихати людей на боротьбу за його ідеали.





Так яка ж «фішка» Анатолія Сакалоша?

Мені здається, що художник, прямуючи за Світлом, для якого немає перешкод,  вміє знаходити гармонію в буденних речах і відкривати її іншим.  А ще він постійно вчиться і експериментує, йому не цікавий епатаж і впізнаваність, тому він ніколи не повторюється, кожна його нова робота – це нова думка, нова техніка, нове осмислення, нова грань Гармонії. І якщо слідкувати за його творчістю  – а це сьогодні зробити вкрай просто: підпишіться на його сторінку – то можна відчути себе присутнім в лабораторії справжнього майстра, де ніколи не можна збагнути, що завтра з’явиться на полотні чи на склі, чи в дереві, але можна бути певним, що це буде щось дійсно дивовижне і вражаюче.

А ще можна прийти на виставку, яка триватиме з 28 вересні по 4 жовтня і доторкнутися до живого і справжнього  мистецтва і привітати ювіляра.



P.S. До речі, вусаті дядьки Анатолія Сакалоша танцюють  нічим не гірше ніж балерини Дега. 



Д.Загорський, Beregovo.Today

Матеріали по темі:
Коментарі (1)
Іван
9/29/2016 7:40:45 PM  |  IP: 37.57.121.***
Молодець! Гарні роботи. Аж гордість пробирає. Дай бог здоров'я та довгих творчих років.

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: