Рафайново – село під лісом із 60 га «постапокаліптики»

8/22/2016 Перегляди 1572 Коментарі 1
Село Рафайново розташоване в 30 кілометрах від районного центру, біля великого однойменного лісового урочища.
Нині це одне з найвіддаленіших сіл району, і сторонні тут бувають нечасто – бо про село з його лісом знають здебільшого «грибники», а місцеві дороги зовсім не радують подорожніх. Люди почали селитися тут ще 5.000 років тому. Село ж було засноване в ХІІІ столітті родиною Роффаін (Roffain), у 1270 році вперше згадане в описі маєтків заможного землевласника Лоняї як наділ Мігая фиа Рофоин (Mihaly fia Rophoyn). 

Під назвою Рафайна (Rafajna) зустрічається в документі 1482 року. В 1566-му село було знищене татарами, аби невдовзі відродитися. В XVІІ столітті Ференц Ракоці ІІ подарив навколишні землі своєму улюбленому кучеру,  Матяшу Деаку. Відомо, що видатний угорський композитор Бейло Барток (1881 – 1945) під час своєї етнографічної експедиції записав у Рафайнові на фонограф (пристрій для запису платівок) музичний супровід сільського весілля.  Певно, цим село й увійшло в історію.

Нині в селі, яке переживає важкі часи (населення, приміром, скоротилося з 1160 до 900 з лишком – насамперед, через масовий виїзд працездатних за кордон), туристу чи цікавому краєлюбу дивитися особливо нема на що. Серед пам’яток, що заслуговують на увагу – реформатська церква у стилі класицизму, зведена в 1828 році (замість дерев’яної, яка постала в селі в 1733-му, а з 1766–го тут вже велась метрична книга). Кілька років тому церкву відремонтували та перефарбували.



На церковному подвір’ї в 1991 році відкрили пам’ятник загиблим у Другій світовій війні та жертвам сталінської депортації.



При церкві біля ста років тому було збудоване житло парафіяльного священика, в якому з 1950 року розмістився дитячий садок. Вже не один рік планується повернення цього будинку церкві, - але після вирішення питання перенесення дитсадка.



Навпроти церкви знаходиться будинок столітньої давнини, що належав заможній єврейській родині. Тепер в ньому розмістилася сільська бібліотека та будинок культури.



В місцевій школі зусиллями учителів та учнів створено невеличкий етнографічний музей.



Якщо ж шукати інформацію про Рафайново в інтернеті, то «пошуковики» одразу виведуть на фото- та відеорепортажі з колись засекреченої, а нині практично знищеної військової бази, що лежить неподалік села на 60 гектарах лісової галявини. Це колосальних розмірів військовий об’єкт, про який на Берегівщині здавна ходили чутки та легенди. Насамперед, йшлося про те, що в  секретних бункерах в лісі за селом знаходиться елемент «ядерного щита СРСР».  Про вже демілітаризований екс-секретний об’єкт біля Рафайново заговорили в 2005 році, коли в районі спалахнув «преміксгейт» - вже й позабутий скандал із завезенням на Берегівщину через угорський кордон європейських промислових відходів. Тоді, в пошуках вирішення проблеми позбавлення від відходів, завезених як технологічні «премікси», була озвучена пропозиція заховати їх в бункерах колишньої військової бази. Місцевими  мешканцями пропозиція була прийнята з обуренням, і від неї відмовились. В 2013 році, після першої публікації автором фотозвіту з бази, котру активно розбирали на металобрухт нелегальні шукачі цього ресурсу, відгукнулися люди, які колись тут несли військову службу. 

Один з них стверджує, що й справді в період з 1950-х по 1965 роки на секретному об’єкті базувалися мобильні оперативно-тактичні ракетні  комплекси  «Темп С»,  з двоступеневими твердопаливними балістичними ракетами, які були оснащені ядерною головною частиною.    А якщо точніше, йдеться про 101-й ракетний полк (в/ч 86343), який в різний час базувався і в районі Сваляви, і в районі Мукачева. В  1965 році полк був знятий з бойового чергування, в 1967-му переправлений до радянського Казахстану і переоснащений.



Після переміщення ракетного полку на величезній площі, по суті – у військовому містечку, де були не лише бункери та казарми, а й кілька їдалень, клуб, бібліотека (тут працювали й місцеві мешканці) тривалий час базувалось транспортне об’єднання резерву Міністерства оборони. Під відкритим небом тут стояли в повній бойовій готовності сотні вантажівок – у випадку «часу Х» вони мали бути готові перевозити солдат та озброєння. В залізобетонних бункерах для ракетних комплексів  розмістилися майстерні для ремонту техніки, генератори та інші об’єкти транспортної інфраструктури. На превеликий жаль, тепер про все це можна казати виключно в минулому часі. Комплекс споруд, залишений радянською імперією, виявився нікому не цікавим.

Про його оборонний статус в удавано-безтурботні часи (які надовго скінчилися у 2014 році) ніхто й не думав. Не знайшлося й бажаючих влаштувати тут, наприклад, базу для активного відпочинку – насамперед, любителів пейнтболу та інших ігор, що імітують бойові дії. На свіжому повітрі в оточенні лісу, в ангарах та бункерах, просякнутих духом мілітаристської епохи… Можливо, могли б бути й інші варіанти, але все пішло за найпримітивнішим та найтиповішим для нашого часу сценарієм. Весь той спадок став жертвою мисливців за металобрухтом.

Восени 2012 року автор цього матеріалу мав нагоду на власні очі подивитись, що залишилось від військової бази. Картини – наче з постапокаліптичного фільму: люди з кувалдами та ножівками відколупували шмати ангарів та вибивали з них арматуру. Далі зустрілася й більш організована бригада – з екскаватором, який ковшем руйнував черговий ангар… З тих пір минув не один рік, за які, можна бути впевненим, від комплексу не залишилося майже нічого. Тому нашим читачам залишається хіба можливість подивитись на світлини цих фантасмагоричних решток в інтер’єрі природи, що швидко відвойовує своє…














Олег Супруненко

За матеріялами довідника
«Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини»
для Beregovo.Today
Матеріали по темі:
Коментарі (1)
Ім'я
9/17/2016 11:29:41 AM  |  IP: 91.224.178.***
Текст

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: