Втім, надія на її відродження, можливо, в новому стані – не навчального закладу, а дозвільно-спортивного, є. Свідченням цього є секція боксу, яка третій рік функціонує
в приміщенні школи. На третьому поверсі, в крилі, де колишні випускники згадають класи німецької та французької мови, діє «відділення ДЮСШ» (дитячо-юнацька спортивна школа).
Тут близько трьох десятків хлопців різного віку, від 6-7- річних до старшокласників, в різних вікових групах навчаються боксу під керівництвом тренера Ласло Тидіра. За словами спортсмена, перепрофілювати частину занедбаного простору школи під тренувальні зали йому дозволили в міському управлінні освіті, причому безкоштовно. Самим доводиться оплачувати тільки електрику, яка йде не лише на освітлення, але й на обігрів залу невеликими, але доволі ефективними калориферами. Минулого року міська ДЮСШ почала платити спортсмену повну ставку дитячого тренера (доволі скромну) – а до того мав лише чверть ставки, тобто працював на одному ентузіазмі. При цьому грошей за відвідання секції з дітей не беруть. По-перше, такі гроші - клопітка справа, а по-друге, Ласло вважає це неприпустимим, бо чимало дітей просто не в змозі оплачувати заняття. Відтак, одна надія – на спонсорів. Адже боксерські груші, рукавиці, мати, інший спортивний інвентар коштує чималих грошей, як і хай не капітальний, але пристойний ремонт приміщення, оплата електрики…
А ще – поїздки дітей на змагання в інші міста країни. Бо займаються тут спортом, а не вуличним мордобоєм. Деякі учні вже досягли непоганих результатів на спортивних змаганнях, і вочевидь, могли б рости далі й розвивати берегівський бокс.
Велику подяку Ласло Тидір висловлює Костянтину Синявському, київському бізнесмену, який нині має відношення й до Берегова. Той випадково дізнався про секцію в 2012 році, і відтоді допомагає, придбавши половину всього спортивного обладнання, а також сприяючи грішми у поїздках вихованців секції на змагання. Робить це тому, що й сам є ветераном боксу. Але покладатись на одного мецената не можна. В Берегові є чимало людей, не байдужих до боксу, і вони могли б посприяти зміцненню секції. Насамперед, каже тренер, наразі їм бракує рингу. Для початку хоч би саморобного – є окремий зал (колишній клас), де можна було б встановити невеликий, десь 5 на 5 метрів, ринг – адже без навчання відчувати його обмежений простір боксера не навчити правильній бійцівській тактиці. Ціна питання – кілька тисяч гривень… А якщо мріяти більше, то десь за дві тисячі доларів можна б купити якщо не новий, то бувший в користуванні справжній ринг. Він служив би не лише для тренувань, а й для промоції боксу в Берегові. Наприклад, розбірний ринг можна було б встановити в місті під час свят чи фестивалів, влаштовувати показові бої і тим самим залучати до секції інших хлопців (а може, згодом й дівчат – хіба їм би не знадобились навички цього бойового мистецтва?). Через відсутність рингу, жаліється Ласло, він не може запросити колег-спортсменів у рідне місто. Сам з вихованцями буває в інших містах, а куди привести гостей, якщо немає найнеобхіднішого для змагань? Наразі про боксерську секцію, яка водночас і виховує нову берегівську спортивну генерацію, і сприяє якщо не відродженню, то принаймні, збереженню будівлі школи, знає небагато людей. Сподіваюсь, тепер знатимуть більше – хтось відведе дитину й запише до секції (працює з 15.00 до вечора по робочих днях, і до обіду по суботах), а хтось забажає й матеріально допомогти.
Ласло Тидір та його вихованці
Що ж до будівлі школи, то тут вже були спроби влаштувати секцію танців, проводились заняття із східних єдиноборств, а наявність в ній діючої секції боксу показує, вочевидь, найкращий шлях для її подальшого розвитку.
Колись в школі займались східними бойовими мистецтвами
Олег Супруненко, для Beregovo.Today