Набережні Берегова як дзеркало нерозв’язаних проблем. Ч І

1/27/2015 Перегляди 2688 Коментарі 4
Берегово – місто в Україні відоме, і «розкручується» воно потужно, попри економічну кризу (а може, й завдяки їй, стаючи альтернативою для багатьох недоступним нині закордонним мандрам).
Берегово вигідно відрізняється навіть від інших міст й без того екзотичного Закарпаття кількома притаманними наразі тільки йому рисами.  Насамперед, статусом «найбільш угорського міста України» (відтак, турфірми  часто позиціонують поїздку сюди як «тур майже за кордон») та наявністю двох термальних басейнів, з гарячою водою, що йде з-під глибини і має лікувальні властивості. Відтак, більше половини гостей міста приїздять сюди саме задля лікувальної води, а все інше – угорську кухню, місцеві вина, європейську архітектуру тощо, споживають як приємні бонуси. Отже, знайомство з Берегово для чималої кількості відвідувачів починається прямо від басейну спортбази «Закарпаття» – куди їх привозять туристичні автобуси з інших місць відпочинку, зазвичай, Трускавця та Моршину. Сюди ж, «на термальні води», добираються туристи, що квартируються в Мукачеві та Ужгороді.  Потім чимало з них залишає відгуки в соціальних мережах, і навіть пише листи в місцеву пресу.

Здебільшого – позитивних, навіть захоплених, але, буває, що й дуже скептичних. Ми ж бо до оточуючої нас реальності звикли, і часто не помічаємо того, до чого звикати ніяк не можна. Тому пропоную подивитись на Берегово очима гостя, який потрапив сюди вперше. Уявімо, що поруч з ним гід, який пояснює при цьому, що та й до чого…

Туристичний автобус везе туристів до відкритого термального басейну, але паркується чомусь не на території спортбази, якій належить басейн, а прямо на дорозі. Хоча начебто й є при базі платна стоянка, та повною вона ніколи не буває – натомість в часи пік десятки машин та автобусів стоять вздовж дороги, поруч з  навколишніми будинками, мешканцям яких це зовсім не подобається – бо ж від «гостей» лишаються купи сміття…






Пішов турист покупався, чи то чекає черги (й таке буває при масовому напливі, на свята, у вихідні),  прикупив сувенірів, вина, фруктів, ягід, сушених грибів тощо на місцевому базарчику – і має нагоду прогулятися містом. 



До центру веде кілька доріг, і ми припустимо, що гість обирає «набережну» - бо ж бачить річечку, качок, що пролітають над нею, і сподівається на розслаблюючий  моціон вздовж води. Пройдемо й ми з ним, і подивимось, чи вдасться тут розслабитись. Стартуємо від здвоєного автомобільно-пішохідного мосту і вирушаємо в напрямку центру міста.





Крокувати доведеться розбитою вщент, колись асфальтованою доріжкою, з видом на засмічений берег річки (гід може розказати, що, власне, це не річка, а канал Верке, з акцентом на його славетне угорське та чехословацьке минуле, історію «падіння» в радянський час і як апофеоз – про трагедію української сучасності). 

Доходимо до мостику посеред нашого маршруту. Мостик як мостик, патріотично пофарбований коштом приїжджого бізнесмена, що оселився в Берегові, а от біля нього… Тут гід може розповісти, що це – сліди спроби  хоч трохи розчистити русло Верке, в яку  взимку та навесні заборонено подавати свіжу воду з Боржави, а тому аромат подекуди стоїть такий, хоч носа затикай. Чому те, що вигребли, залишили лежати посеред міста, гід пояснити не зможе. Про те, що на цьому місті в річку зливаються каналізаційні стоки (і за цю «послугу» люди платять по три гривні за кожен куб «водовідведення»), навіть і не знаю, чи варто гостям доповідати. Бо тоді їхня рожева уява про «місто, що лежить в семи кілометрах від Євросоюзу», може дещо затьмаритись… 

Крокуємо далі. Турист навряд чи не помітить дивного – виявляється, в Берегові звикли кидати сміття не в урни, а поруч! Тут треба буде розтлумачити, що це не зовсім так. Просто кілька років тому добрі люди, які люблять своє місто, але слабо знають своїх земляків, вирішили зробити добру справу. В сподіванні, що колись міська набережна стане набережною не лише на папері, а як годиться – із ліхтарями, лавицями, урнами та деревами вздовж неї, розпочали свій задум. Встановили ліхтарі та урни. До лавиць не дійшло, дерева посадили, але ці ще не підросли. Та земляки оцінили цю справу по-своєму. Їм тепер не треба спеціально ходити до сміттєвих баків – можна викинути міх домашнього непотребу прямо в урну! А там хтось та й прибере…  І сміття дійсно хтось та прибирає – спочатку урни вивертають злидарі, потім вміст того, що опинилося на землі, розтягують безпритульні пси (про ситуацію з ними нашому уявному гостю треба розповісти окремо), а тоді, раз-два на тиждень, якщо пощастить, решту підметуть комунальники. Вже не раз піднімалося питання – може, варто визнати, що для берегівчан зарано облаштовувати набережну з урнами без чергового жандарма та всевидячих очей відеонагляду? Може, варто ці урни наразі прибрати, та не провокувати недозріле населення до відвертого свинства? Але влада міста вірить в своїх земляків, і дає їм шанс виправитись. А ті тим шансом чомусь вперто не користуюься…





А ось наш гість звертає увагу на дивні, суворого виду руїни біля доріжки, і питає – чи це якась пам’ятка часів Другої світової війни? Може, цей бункер – елемент «лінії Арпаду», про яку він читав в туристичних довідниках? Доведеться туриста розчарувати. Руїна, яку він бачить – радянська недобудова. Нині приватизована, тільки місцева влада дуже старанно робить вигляд, що не знає, ким. Відтак, не може нічого вдіяти – ані примусити власника прибрати навколо, ані огородити недобудову парканом. Тому порадимо гостю бути обережним – в «бункері»  валяються купи пляшок з-під алкоголю, і навіть використані шприци, тому хай сам робить висновки, чи варто тут прогулюватись в темний час самому…





Щоб не надто вже розчарувати нашого гостя, який не так собі уявляв «туристичне, європейське Берегово», покажемо йому нашу гордість – місцевих качок, які кілька років тому оселилися на річці й вивели не одне потомство. Він навіть може погодувати їх хлібом. Такий контакт з живою природою трохи розвіє примару депресії, яка може насунути на гостя після побаченого. 



Відтак, кидаємо погляд на пройдену частину «набережної». Адже ми вийшли у «Фроді-парк», він же «парк Будапешт» (Отак! Знай наших! Європа таки поруч!), а тут вже настрій має покращитись. Бо скверик гарний, в теплу пору року ще й з кав’ярнею на повітрі – не все так погано в нашому домі!  




Олег Супруненко, для Beregovo.Today
Коментарі (4)
не пони
2/7/2015 12:18:59 PM  |  IP: 91.224.178.***
ой
Олег
не пони
2/7/2015 12:18:34 PM  |  IP: 91.224.178.***
очередная мрачная статья от пани Ольги((((
браво
капитан Мрачная Очевидность...
Лоці
1/29/2015 12:31:34 PM  |  IP: 194.88.152.***
тут яму біля мосту вроді б уже пару днів як залатала мерія
з Берегова
1/28/2015 12:47:30 PM  |  IP: 91.224.178.***
Ви ще міст для пішоходів біля спорткомплексу (що біля транспортного) забули сфотографувати, там така яма, що ліпше через нього не ходити. Видно мерія берегівська пішки не ходить.

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер:

Loading...