Майже сторічна могила видатного професора Берегівської гімназії потребує опіки

7/8/2016 Перегляди 904 Коментарі 2
Нещодавно наше видання зверталося до теми видатних постатей українського просвітництва, що мали безпосереднє відношення до Берегова – Федора Потушняка та Василя Пачовського.
(див. Фестиваль «Береги слова» розкрив і сучасну поезію, і призабуте минуле літературного Берегова)  Нині ж маємо нагоду розповісти про ще одного з когорти тих діячів, який не лише вчителював в славетній Берегівській гімназії, а й похований на головному цвинтарі міста, і його могилі невдовзі буде 100 років.

Йдеться про Володимира Палятинського (1888 – 1925 рр.), професора Берегівської гімназії, родом зі Снятинщини (Прикарпаття). На жаль, нині в Українській вікіпедії ще немає біографічної статті про цього діяча, в інтернеті ж його ім’я згадується в переліках інших подвижників українства на Закарпатті. Зокрема, в історичному нарисі Василя Пачовського "Срібна Земля: тисячоліття Карпатської України", написаному в 1939 році, та
присвяченому зародженню Карпатської України. В простій та лаконічній формі в ньому була викладена  тисячолітня історія українців за Карпатами. Ця невеличка книжка кілька разів перевидавалася, в тому числі й сучасними закарпатськими виданнями.  В одному з розділів, ближче до закінчення нарису, пишеться таке:

«У розвою шкільництва й орієнтації на зв’язок з українською культурою відіграли велику роль українські емігранти. Під проводом д-ра Михайла Бращайка вони пристосувалися до світогляду місцевого громадянства й не накидували своїх ідей згори, а підготовляли їх до самостійної національної праці. З емігрантів українського напряму виступають: дир. А. Алиськевич, організатор берегівської та ужгородської гімназії, професори та автори: д-р Іван Панкевич (Руська Граматика), д-р Володимир Бірчак (Література), д-р Василь Пачовський (Історія), Михайло Демчук (осно. Пласту), Леонід Бачинський (голова Пластової організації) та професори: Володимир Палятинський (+1925 р.), Андрій Дідик (+1929), Корнило Заклинський, Ілля Кульчицький, о. Омелян Крайчик, Сергій Ілляшевич, Адріян Артимович і Омелян Бачинський (директор інтернату)… Як тяжко було починати працю, хай буде зразком образ: коли нас покликав Пешек, голова Шкільного реферату, до основання гімназії в Берегові, ніхто не хотів записувати дітей до школи, боючися погрози смерті з боку мадярів. Ми мусили їздити по селах і ледве випросили дітей, нездатних до господарства, яких зібрали 14 з-поміж ледачих пастушків. Прибрали ми їх із лахміття й відкрили гімназію богослуженням, на яке ішло 14 нужденних дітей, за ними йшли жовніри-емігранти з нашої УГА й ми, професори, серед насміху мадярів. Та під нашою рукою за тих 10 літ, що я там був, росло молоде покоління в середніх школах, з року на рік побільшуючи й число молодих діячів, сяючих ідеєю України, якої не знищить уже ніяка сила».

Згадує В. Палятинського й сучасний дослідник історії, української мови та літератури, ужгородець  Андрій Ребрик, посилаючись, в свою чергу, на берегівського дослідника Федора Савчура, в своїй роботі «До питання заснування Пласту на Закарпатті». Мало кому відомо, що перший закарпатський Пласт (себто, аналог скаутів) було засновано в Берегові в 1921 році:

«Після розпаду Австро-Угорської монархії 10 лютого 1920 року в м. Берегові розпочато навчання в українській гімназії, яку організовано в грудні 1919 року за розпорядженням Міністерства освіти Чехословаччини і називалася в той час “Руська державна реальна гімназія міста Берегова”. До неї на роботу направляють видатних педагогів, патріотів, демократів, різнобічно освічених людей європейського рівня, які добре знали скаутський рух Роберта Байден-Павелла в Англії і Європі.  Я можу назвати цих педагогів поіменно. Це – проф. Андрій Дідик, проф. Михайло Демчук, проф. Корнило Заклинський, проф. Ілля Кульчицький, інспектор Іван Гриць, Володимир Палятинський, який помер у 1925 році і похоронений у Берегові, це – проф. Еміліан Бачинський та директор гімназії Андрій Алиськевич. А як не назвати професора д-ра Василя Пачовського, пам’ятна дошка якому прикрашає будинок гімназії. Або як не згадати священика гімназії Кирила Феделеша, великого українського патріота, улюбленця молоді, який пізніше став членом Сойму Карпатської України. Усі вони були активними вихователями пластунів»


Державна українська гімназія в Берегові (1920/21)

Невелика згадка про професора є також на сайті Снятинської районної бібліотеки (Івано-Франківська область), в розділі про філію закладу в селі Тулова:   «Відомості про бібліотеку села Тулови сягають 1908 року. В той час в селі вже була читальня "Просвіта", головою якої був Володимир Палятинський, де налічувалось 30 екземплярів книжок».  

Варто сподіватись, що дослідники історії знайдуть більше інформації як про Володимира Палятинського, так і про його соратників. Наразі ж патріотичним силам Берегова варто звернути увагу на могилу професора, який невдовзі буде 100 років. Могила знаходиться не в критичному стані, але доволі запущена, окрім бур’янів, на ній не росте жодних квітів.  Можливо, після нашої публікації її візьме під свою опіку Берегівська гімназія, відома своїми практичними діями в справі виховання патріотичної молоді.


Олег Супруненко

Матеріали по темі:
Коментарі (2)
Юрій Гресько
8/14/2017 1:08:02 PM  |  IP: 46.133.123.***
Я внук В. Палятинський по матері. Маємо багато цікавих матеріалів з тих часів і після. Родина Палятинських завжди була і є українськими патріотами. Більшість проживає у Львові, є у Києві і на Франківщині. Будемо дуже раді спілкуванню. У Мережі я Yu Gresko. Віра Гресько - дочка. Мейл yugresko@ukr.net.
Лоціко
7/8/2016 3:37:45 PM  |  IP: 37.52.141.***
Респект автору.

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: