Музей «Берегівщина» міг би значно розширитись, і навіть углибитись

2/22/2016 Перегляди 2100 Коментарі 0
Нещодавно нове керівництво Берегівського професійного ліцею сфери послуг з метою оптимізації витрат тимчасово законсервувало свої приміщення, що знаходяться в комплексі споруд «Графського двору» по вулиці Бетлена.
Ця інформація вселила невелику надію у місцевих  краєлюбів, які давно сподіваються побачити в даній будівлі, одному з найстаріших палаців Закарпаття, повноцінний музей та культурно-мистецький комплекс.



Найстаріша світська будівля Берегова, так званий Графський двір, являє собою одноповерховий палац барокового стилю, збудований в 1629 році як одна з резиденцій трансильванського графа Габора Бетлена. Побудований  на місці монастиря домініканців, який був зруйнований реформаторами в ході релігійних війн, у 1573 році.  В 1686 році, під час повстання угорців під проводом Імре Текейі,  палац згорів, пізніше був відбудований  Ференцем  Ракоці ІІ. Під час національного повстання 1848 року в колишньому графському дворі розміщався сформований з місцевих мешканців загін угорської національної гвардії. В 1857 році до фасаду палацу був прибудований портик в стилі ампір, з шістьма колонами. В чехословацький період в будівлі знаходилася жандармська станція, в перші роки радянської влади – прикордонний загін.  У  1946 році в будівлі відкрили профтехучилище № 11, яке в  наш час стало складовою об’єднаного професійного ліцею. В 2002 році в правому крилі головної будівлі комплексу відкрився Музей «Берегівщина», чому передувала тривала епопея.

Почалася вона в 1964 році з ініціативи директора та  викладача історії школи № 7 Міклоша Делі, який у шкільному приміщенні відкрив виставку з експонатів приватної збірки Ференца Горвата. Ф. Горват у 1920-30-і роки займав посаду начальника котельні берегівської залізничної станції, і був пристрасним колекціонером, збираючи артефакти, знайдені під час будівництва залізниці — знаряддя праці та полювання первісної людини, череп’яний посуд, ножі та прикраси давніх часів. Тоді ж в першому, так би мовити, пра-музеї була виставлена цінна нумізматична колекція з понад двох сотень монет та медалей.  В 1976-у році музей перенесли до першого поверху готелю «Дружба» (колишній готель «Роял» (збудований в 1909-1910 рр.), нині - студентський гуртожиток ім. Ф. Кельчеї Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ-го).  Наприкінці 1989 року музей закрили, в новій якості  він відкрився лише в 2002 році, де зусиллями директора Івана Шепи за короткий час став одним з найкращих краєзнавчих музеїв Закарпаття. Звісно, за кількістю експонатів він поступається колекціям, що зберігаються в Ужгородському та Мукачівському замках, але щодо інших закарпатських районних музеїв – навряд чи знайдеться такий, що би міг позмагатися з нашим.


В березні 2011 року, після тривалої роботи по очистці від півстолітніх шарів мотлоху, ремонтних та оздоблювальних робіт, в частині  старовинного підвалу під палацом, перетвореного номінально в бомбосховище, а фактично – в сміттєзвалище, відкрився Музей виноробства та виноградарства. Цікавим був метод пошуку грошей на його створення (бо ж бюджетного фінансування не передбачалося). Підлога музею в старовинному підвалі викладена цеглою, яку можна «купити», пожертвувавши певну суму – в такому разі ім’я мецената викарбовується на окремій цеглині. Окрім грошового, можна зробити й інший, адекватний за корисністю, внесок.


Як водиться, фінансування з бюджету  відділу культури і туризму райдержадміністрації у Музею вкрай скромне, йдеться тільки про кілька зарплат працівникам та мінімум коштів на утримання будівлі, про закупівлю експонатів чи дослідницьку роботу не варто й мріяти, все це відбувається коштом ентузіастів, насамперед, самого директора, який знаходить спонсорів на окремі проекти з розвитку свого дітища. Зокрема, нещодавно за його співавторства вийшла в світ книга про уродженку Берегова - приму угорської оперети Шарі Федак  http://beregovo.today/NewsOpen/id_news_251231, з ілюстраціями в вигляді колекції поштових листівок, яку зібрав Іван Шепа.

 Численні туристи, які побували в Музеї Берегівщини, та насамперед – берегівські любителі історії вже багато років сподіваються, що цей заклад колись розшириться і займе всі приміщення цілісного комплексу споруд. До останнього часу це було неможливо, адже ніхто не бажав конфлікту з ліцеєм, тим паче що справа стосувалася інтересів підлітків, котрі там навчаються. Однак економічна ситуація сказала своє слово, і ліцей «оптимізувався». Чи це не шанс для Музею, який міг би – звісно, за належної фінансової підтримки – зайняти експонатами як другу половину палацу, так і історично цінні господарські приміщення? В них могли б розміститись не лише власне музейні колекції, але й твори мистецтва місцевих митців, яких на Берегівщині не бракує. У активної громади міста вже давно зріє ідея створити музей історії Революції Гідності та історії новітньої війни – в обох брали й беруть участь берегівчани,  і в них є чим поділитись з земляками. Чому б такому музею на громадських засадах не розміститись  в одному з «законсервованих» на невідомий час приміщень?












Втім, все впирається в права власності на об’єкт, адже Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761 ансамбль споруд "Графського двору", включаючи власне палац князя Г.Бетлена (1629 – 1857 рр.),  а також каретна і зерносховище (1629 - 1686 рр.) та приміщення стайні, віднесений до Пам'яток архітектури національного значення.  Відтак, питання його передачі з одного відомства в інше вирішується на рівні Кабміну. Керівництво ліцею природно не зацікавлене в такій передачі, і буде захищати «своє» майно, акцентуючи на освітній реформі, яка невдовзі впровадиться по всій країні, а її наслідком буде зростання кількості дітей, котрі після 9-го класу обиратимуть професійну освіту.  Директор Музею «Берегівщина» Іван Шепа, будучи людиною неконфліктною, сам не стане ініціювати такий складний процес – хоча давно нарікає на катастрофічний стан будівлі, особливо дахового покриття. 

Йдуть тріщини по стінах палацу, що викликано давнім помилковим рішенням знести опори (контрфорси), які начебто заважали проходу тротуаром. Відновлення контрфорсів не тільки б зупинило руйнацію стін палацу, але й надало б йому соліднішого та автентичнішого виду. Однак такі питання десятиліттями не вирішувались, коли архітектурний ансамбль по суті належав двом різним розпорядникам.

Звісно, в рамках єдиного музейно-мистецького комплексу проблеми як збереження цінної пам’ятки архітектури, так і розширення виставкових фондів, вирішувалися б ефективніше. Головне питання – кому це потрібно? Вочевидь, ініціатива першого кроку має йти від громади міста та району, а підтримати її повинні були б міська, районна та обласна влада. Тоді б можна було звертатися до Кабміну з проханням передати споруди, які зараз знаходяться у відомстві Міносвіти, до іншого власника (тут можна дискутувати, якого саме), аби Музей Берегівщини отримав можливість розвитку – причому не лише в ширину, а й вглиб, адже підвалини старовинного палацу, котрий стоїть на місті ще старішого монастиря, досліджені та впорядковані лише  частково.

 
Олег Супруненко, для Beregovo.Today

Матеріали по темі:
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: