Берегівський циганський табір крізь московський фотооб’єктив

2/19/2016 Перегляди 2267 Коментарі 1
1 лютого цього року до Берегова, в рамках туру Західною Україною, потрапив відомий фотомандрівник Олександр Бєлєнькій, якому вдалося перетворити хобі на професію – відтак, останні п’ять років він практично постійно знаходиться в подорожах світом, від Австрії до Японії, від Білорусі до Сейшельських островів.
Не раз бував і в Україні, а нинішній тур О. Бєлєнького Західною Україною виявився знаковим, адже відбувся на тлі агресії Росії проти нашої держави. На мандрівника в його блозі одразу ж накинулися як «кремлєботи» на зарплаті, так і щирі «ватники», яких в Росії не бракує. Критиканів дратувало все – починаючи від «неправильного» вживання «в Украине» замість милого їм «на Украине», і до самого факту, що автор не виставляє сучасну Україну як край людожерів та ксенофобів.

Не виставляє він її і як чудовий край чесних трудяг та відважних героїв – як би хотілося деяким нашим співвітчизникам, котрі гостро реагують на будь-яку критику. Фотожурналіст з Москви робить свої репортажі по можливості відстороненими,   помічаючи в будь-якій країні, яку відвідує, й головні її недоліки, й переваги. В українських репортажах – це й страшні наші дороги, і хаос з «оленями» та МАФами на міських вулицях, і засилля рекламного сміття в столичному метро, а з іншого боку – обличчя місцевих людей, не зомбованих інформаційною отрутою,  вільних, винахідливих, творчих, доброзичливих…

Історії з конкретними людьми – улюблений жанр О. Бєлєнького, так, Мукачево він описав з ракурсу трудового дня найвідомішого міського сажотруса, з образу якого зроблений й популярний  пам’ятник. Побував на відомій по всій Україні сироварні  в Нижньому Селищі, у не менш прославленому районі диво-палаців в Нижній Апші, разом із місцевим священиком провів цілий день в гірському селі на  Рахівщині. Всі ці фотоісторії поступово викладатимуться в соцмережі, наразі ж вийшов репортаж із Берегова. Репортаж, який може й образити когось з берегівчан,  мовляв, хіба в місті не знайшлося нічого кращого за циганській табір?

Попросивши мене бути провідником до цього табору, свій вибір  Олександр Біленький пояснив просто – він давно цікавиться циганською тематикою, минулого року зробив репортаж про найбільше ромське поселення в Європі – в мікрорайоні Столипіново болгарського міста Пловдив. Що ж до традиційних тем для туристів, які потрапляють в Берегово і потім штампують абсолютно однакові репортажі про «край вина та термальних басейнів» та «українську Угорщину», то такий підхід фотоблогеру був зовсім не цікавий. Чесно кажучи, я трохи вагався, чи варто допомагати фотографу в створенні репортажу, який точно не зробить честі ані нашому місту, ані Україні. Навіть попри всі симпатії журналіста до України. Однак коливався недовго.

Тому що екскурсія в місцевий табір (він же – Окремий хутір) – нечаста нагода й для берегівського журналіста. Що вже казати про звичайних берегівчан, більшість з яких й гадки не мають, як живе цей чималий мікрорайон зовсім недалеко від центру. «Очі не бачать, душа не болить» - принцип, за котрим живе багато хто. Та чи це допомагає вирішувати проблему, яка від її ігнорування не тільки не зникає, а навпроти – посилюється? Сьогодні ніхто точно не скаже, скільки народу живе в таборі – три тисячі, п’ять?







Скільки житиме через п’ять років чи через десять? Куди він розширятиметься, і скільки проблем (санітарно-епідеміологічних, кримінальних, світоглядних) ще принесе нам усім? Чи існує у міської, чи обласної, вже не кажу – центральної, влади якесь бачення майбутнього таких «спецрайонів», котрі є не лише в Берегові, а й в Мукачево, Ужгороді, Великому Березному тощо?
Зауважу, що потрапити в табір за полотном вузькоколійки та білою стіною просто задля цікавості не вийде. Місцеві жителі одразу виженуть вас або спрямують до барона за дозволом. Так сталося й з нашою групою, і ми пішли на перемовини з бароном, і російській гість зміг його переконати, що його репортаж не буде спекулятивним і брехливим.















Наскільки ж правдивим виявився цей погляд з московського фотооб’єктиву на берегівський Окремий хутір – судіть самі. Тут повний репортаж (КАК ЖИВУТ ЦЫГАНЕ УКРАИНЫ), ми ж пропонуємо читачам найбільш яскраві світлини, без коментарів. Щодо «ромської» школи, яку журналісти відвідали по дорозі до табору, поспілкувавшись з її директоркою, то «Берегово. Тудей» невдовзі підготує на цю тему окремий матеріял.

Олег Супруненко

Матеріали по темі:
Коментарі (1)
Берегівчанин
3/16/2016 5:29:23 PM  |  IP: 37.229.120.***
Вже й тут пропаганда. Як же ви набридли. Хоч би один доказ навели зі своїх слів. Такі як ви і розпалють війну! «Кремлєботи»,«ватники» - ссані ви пропагандисти!

Prev1Next
Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: