На їхніх стінах розміщено постійну виставку з дуже цікавих картин, зроблених орієнтовно в 1980-х роках. На одній з них російською мовою розкрито зміст підборки: «Своеобразие города Берегово. Историко-архитектурный проект. Работы выполнены в Ужгородском государственном университете, авторский коллектив – Сливка Й.И., Троян М.В. (руководитель), Штернберг Я.И.» Це не пересічні особистості.
Зокрема, Михайло Васильович Троян, уродженець Вишніх (Верхніх) Реміт на Берегівщині, є одним з відомих істориків краю, доктор історичних наук, професор УжДУ. І хоча час, в який він діяв, примушував досліджувати історію в соціалістично-комуністичному світлі, з потужним перекосом в ідеологію, тим не менш зараз цей «намул» можна відкидати, і користуватись практичною інформацією, видобуту істориком.
Вона й відображена на картинах у вигляді кольорових зображень історичних будівель – храмів, будинків, фортець, в різний час їхнього існування.
Особливо цікаві історичні реконструкції того, від чого нині не лишилося й сліду – наприклад, фортеці Борша, що стояла між селами Вари та Боржава (див.
Вари – колишнє королівське місто на місцині, де Боржава впадає в Тису). Берегівчан насамперед зацікавлять види рідного міста в різний період, зокрема, й зображення будівель, які зникли або були перебудовані.
Олег Супруненко
ДОВІДКА «Beregovo.Today»
Михайло Васильович Троян, доктор історичних наук, професор. Народився 19 червня 1923 року в селі Вишні Ремети на Берегівщині, в селянській родині. В шість років пішов у перший клас місцевої школи, далі продовжив навчання у Берегівській гімназії. В 1942 році здобув середню освіту, закінчивши Хустську гімназію, тоді ж став студентом філософського факультету Будапештського університету, обравши спеціалізацію «історія, географія і слов’янознавство».
Закінчив лише два курси цього університету, бо через наближення фронту повернувся додому.
З листопада 1944 року Михайло Троян почав працювати викладачем Мукачівського кооперативного технікуму. В 1948-му закінчив історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка, і був призначений заступником директора Хустського, а потім Мукачівського педучилища.
У 1954 році захистив кандидатську дисертацію. З 1955 року і до самої смерті (20 травня 1987 р.) працював на історичному факультеті Ужгородського державного університету, де пройшов шлях від старшого викладача до професора і завідувача кафедри.
В 1970-му захистив докторську дисертацію, присвячену аналізу подій, що відбувалися в Угорщині у 1917–1919 роках.