Вари – колишнє королівське місто на місцині, де Боржава впадає в Тису

18.01.2016 Перегляди 2001 Коментарі 0
Село Вари (населення - 3 147 чоловік) знаходиться в 11 кілометрах на південь від Берегова та в трьох - від залізничної станції Боржава, в низовині, де річка Боржава впадає в Тису.
Історія цього села, яке побувало й «столицею» цілого комітату, і королівським містом, бурхлива та драматична.  Про заселення місцевості в давнину свідчать два знайдених археологами клади бронзових виробів епохи пізньої бронзи та раннього заліза (кінець II - початок I тисячоліття до нашої ери), що були виявлені поблизу сіл Вари та Боржава.  

На місці нинішніх Варів, згідно записів угорського літописця Аноніма, до приходу угорців стояла фортеця Боршо, що перебувала під контролем Болгарського царства. У 896 році (за іншими даними в 903 р.) угорські племена на чолі з Арпадом захопили фортецю після триденної облоги. Засноване навколо фортеці село стало окружним та релігійним центром. В 1320 році в письмовому документі  фігурує Боршовавар (від угорської «вар» - замок), себто «замок Боршова». В 1214 році поселення навколо замку стає центром створеного комітату Боршоа. 

Під час нашестя орди Батия в 1241 р. фортеця була розорена, оточуюче її поселення прийшло в занепад. Відродження відбувалось протягом наступного століття. Адміністративний центр комітату був перенесений до замку Берегвар (поселення Нодьберег, нинішнє село Великі Береги, в 12 км  від Боржавського замку).

В середині XIV століття Вари отримали статус міста, яке стало власністю королеви Єлизавети Боснійської, дружини короля Угорщини та Польщі. У 1354 році королівська грамота надала Варам привілею на володіння землями і лісами, на самоврядування і суд, обрання священика,  на право мати власний млин. Таким чином, колишнє село стало одним із низки так званих королівських міст. 

В першій половині XV століття  Вари опинились у володінні  власників Мукачівського замку, наступні два століття власники містечка  часто мінялись. Неодноразово, а  саме в 1566 році військом турецького султана Сулеймана І, в 1657 році польськими рейтарами князя Любомирського  та в 1660 році знову турецьким військом містечко Вари було пограбовано та зазнало великих руйнувань. Рештки замку-фортеці були зруйнований вщент, а місцевий храм зазнав серйозних пошкоджень. В 1703 році Вари стали одним з вогнищ визвольної війни угорців проти монархії Габсбургів, а після її придушення в 1711 р. перейшли у власність скарбниці, в 1726 р. в складі Мукачівської домінії були даровані австрійському графові Шонборну.

Між цими датами, в 1716 році через містечко  пройшлися в ході набігу на Угорщину кримські татари, пограбувавши його та полонивши багато мешканців.

В наш час село Вари двічі, в  листопаді  1998-го  та в  березні  2001-го зазнало значних руйнувань від повеней. Зокрема, в 1998-му було практично повністю зруйновано  третину села.   Невдовзі на  місці  змішаних із землею розвалин були  побудовані  нові  будинки  на  високих,  залізобетонних  фундаментах, згодом навколо села було зведено потужну протипаводкову систему з високими дамбами.

 




На жаль, на даний момент від замку, з якого почалося утворення нинішнього села Вари (та сусіднього села Боржава),  практично нічого не залишилося. Можна тільки уявити собі цю споруду,  колись здебільшого дерев’яну, в оточенні валів та ровів, із XI – XII століття - муровану (на той час цей замок відігравав роль прикордонного укріплення Угорського королівства). Сьогодні залишки Боржавського замку знаходяться в декількох сотнях метрів від угорського кордону, на південній околиці села Вари, в трикутнику, утвореному в місці злиття річки Боржави з Тисою. Нове русло Боржави огинає городище із заходу, частково проходить по його території. (Старе русло Боржави огинало територію городища з іншого боку, зі сходу).  Укріплення городища охоплювали трикутний майданчик розміром 120х110 м. і були представлені ровом, валом і, ймовірно, дерев'яними укріпленнями у верхній частині валу. Сьогодні залишки замку нефахівцеві навіть не простежуються візуально. Відомо, що на території замкового городища значно пізніше (орієнтовно – в 19 ст.) було влаштоване кладовище, яке нині практично зникло, тільки за уважного обстеження можна виявити сховані в ґрунті могильні плити.



Найвидатнішою з наявних пам’яток села Вари є колись католицький, а нині реформатський храм, в якому упізнаються ознаки оборонного костелу. Історики датують появу цього храму XV століттям. Зображень першого храму не лишилось, відомо тільки, що нинішній стоїть на фундаменті попереднього.  Припускається, що дзвіниця храму була окремою спорудою, пізніше з’єднаною із церквою, і слугувала також як сторожова башта. Оскільки у XV столітті Боржавський замок був практично зруйнованим, то функції оборони міг брати на себе храм, оточений стіною з бійницями. В 1593 році населення містечка Вари переходить у реформатську конфесію, і храм міняє свій статус. В той час при церкві відкривається церковна школа. В ході польського (1657) та турецького (1660) руйнувань храм отримав серйозні ушкодження.

Після цього споруду реконструювали, збільшили в розмірах, укріпили контрфорсами. В 1795 році дзвіниця була перебудована, в її верхньому ярусі був вмонтований механічний годинник. У 1989 році на стіні церкви було відкрито пам’ятну дошку на честь Томаша Есе, учасника визвольної війни угорців 1703-1711 років. В 2000-х роках храм був частково відремонтований та реставрований.   Проблемним залишився стан дзвіниці, яка перебуває в аварійному стані. Покрівля храму не автентична – бляшана замість дерев’яного гонту.  Костел занесений до Переліку пам’яток архітектури місцевого значення. 


 
В селі є також церковна парафія, яка розміщується в старому (кінець ХІХ - початок   ХХ ст.) будинку.



Неподалік храму в сквері знаходиться пам’ятник радянським воїнам, встановлений в 1974 року, з залізобетону. Металевий напис на пам’ятнику не зберігся.



З іншого боку від храму в 1992 році встановлено пам’ятний знак із каменю та мармуру на честь односельчан, репресованих сталінським режимом.



Восени  2014 року в сусідньому з Варами селі Боржава пройшов перший закарпатський мистецький табір по роботі з каменем. Результатом роботи табору стала низка цікавих  скульптурних композицій, які були подаровані сільським громадам Берегівщини. Зокрема, Варам дісталася робота відомого мукачівського скульптора Петра Матла, що символізує визвольну війну угорців під проводом Ференца Ракоці, і складається з таких елементів, як турецька зірка, дзьоб австрійського орла, герб  Ракоці та його прапор із написом «Cum  Deo pro Patria et Libertae» (Разом за Батьківщину та Свободу). 

Селу також подарували роботу Томаша Гудьела, що вшанувала угорського перекладача «Пісні пісень» Бертолона Добоша - в центрі Варів на дубовому п’єдесталі встановили відкриту кам’яну Біблію.

Олег Супруненко,
За матеріялами довідника «Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини» для Beregovo.Today

Матеріали по темі:
Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 

вологість:

тиск:

вітер: