1. На початку ХХ століття ця вулиця мала іншу назву - вулиця Аттіли. Та й саме місто називалося лише угорською, як Берегсас.Аттіла - вожди племен гунів з 434 року, завойовник Римської імперії. З 445 року — володар велетенської держави в Східній Європі, що, за приблизними описами стародавніх істориків, простягалася від Чорного моря до річки Рейну та від данських островів до правого берега Дунаю.У найдавнішій угорській хроніці "Діяння угрів" (Gesta Hungarorum), що була написана Анонімом десь у ХІІ ст. під час правління в Угорщині короля Бейли ІІІ зазначалося, що від Аттіли ведуть свою лінію перші угорські королі. Однак наукового підтвердження цьому нема. Утім у сучасній Угорщині Аттіла є одним з найпопулярніших чоловічих імен. Існує також легенда, що могила Аттіли знаходиться на території Закарпаття. Її розшукують деякі з "чорних археологів".
2. Інша назва вулиці - Руська. Цю назву отримала у 1919-20 роках, коли у Берегсасі встановлюється чехословацька влада (за умовами Сен-Жерменського та Тріанонського договорів). Місто перейменували на Берегово.
3. Розбудовувати вулицю і вимощувати її камінням почали під час спорудження греко-католицького собору у 1825 році. Але остаточного вигляду вона набула за чеської влади (1919-1938 рр.). Досі тут можна побачити біля краю тротуарів "обрамлення" з жовтої цегли - саме так робили у ті часи.
4. Одна з історичних будівель знаходиться на перехресті вулиць Т. Есе та Шевченка - тут у 1904 році за проектом Томаша Мігая було споруджено будинок фінансово-митного управління Березького комітату. Нині у цьому приміщенні розташована ЗОШ № 5. Але і досі, якщо зайти всередину, можна побачити гарні широкі сходи із кованими перилами. В колишніх кабінетах австро-угорського чиновництва нині шкільні класи.
5. На вулиці у приватному будинку під номером 9 мешкав колись – директор протипаводкового управління Калман Бенда. Берегівський інженер відомий тим, що "одягнув" в камінь берегівський канал-річку Верке у 1930-х роках. Також очолював Спілку угорської культури Підкарпатської Русі, а у 1939 році навіть обраний делегатом до вищої палати Національних зборів Угорщини. У листопаді 1944 році з приходом радянських військ його було засуджено та страчено. Нині у його будинку продуктовий магазин.
6. А в будинку під номером 13 мешкав відомий хірург та винороб Бертолон Ліннер. Про це свідчить відповідна пам'ятна табличка.Бертолон Ліннер (1877-1969) часто приймав вдома, тому біля його будинку завжди було людно, стояли вози - люди везли до нього хворих з усього Закарпаття. Існує легенда, що хірург консультував помираючого Сталіна. Утім саме за заслуги перед берегівчанами його іменем планують назвати Берегівську центральну районну лікарню.
7. Ще одна цікава будівля - нинішня ЗОШ № 6 з угорською мовою навчання. Вона носить ім'я педагога Гізелли Дравої-Легези (1911-1980). Вона була автором підручників з угорської мови та літератури. Достеменно відомо, що вона написала листа на ім'я Й. Сталіна, аби отримати дозвіл на використання такого підручника. І отримала дозвіл. Також перекладала відомі класичні українські та російські твори на угорську.Сама ж будівля споруджена на початку ХХ століття, тут до війни знаходилася гімназія для дівчат. Перед входом розташований цікавий герб Берегова, виготовлений вручну.
8. Існує припущення, що на цій вулиці жили батьки видатного американського економіста, лауреата Нобелівської премії Мілтона Фрідмана.І хоча сам Мілтон народився 31 липня 1912 року в Брукліні (США), однак, як відомо, його батьки – угорські євреї Джено (Єне) Саул Фрідман та Сара Етель (Ландау) – із Берегова. за припущеннями краєзнавців, родині Фрідманів могла належати будівля з баштою і флюгером, типова для Берегова. Тут нині розташований офіс районного Товариства Червоного Хреста.
9. На вулиці є також будинок, який належав родині Анни Баті, яка стала відомою угорською оперною співачкою. Анна народилася у Берегові в 1901 році. Її родина мешкала у будинку №61 по вулиці Аттіли (нині Шевченка). Батько майбутньої співачки, Дюло Стампф, був головним суддею у Берегсасі, а Баті (майбутній сценічний псевдонім співачки) - це дівоче прізвище матері, Ілони Баті.
10. У кінці вулиці розташована колишня будівля радгосп-заводу „Берегівський”. Саме тут за радянських часів випускали відомі марочні вина – „Троянду Закарпаття”, „Берегівське”, „Променисте”, “Леанку”, що були відзначені нагородами на престижних вітчизняних та зарубіжних конкурсах.Висока кам’яна будівля з гострим конусом даху - це також колишня літня резиденція графа Шенборна. У 1913 році власником комплексу стало угорське виноробне господарство, а з 1920 року він перейшов до власності Чехословацької спілки виноробів. До речі, загальна протяжність місцевих винних підвалів сягає 500 метрів.На базі однієї з півниць нині розташований ресторанно-готельний комплекс „Жайворонок” (угорсько "Пачірта"). Тут проводять дегустації місцевого вина та збудований перший у місті критий термальний басейн.
Beregovo.Today